35 років тому, в липні 1987-го, за індивідуальним проєктом Діпровузу розпочалося будівництво нового актового залу для єдиного в місті вищого навчального закладу – Дніпродзержинського індустріального інституту. Проте історія цього об’єкта бере початок значно раніше…

Технічний проєкт актового залу на 900 місць Дніпродзержинського Ордена Трудового Червоного Прапора індустріального інституту імені М. І. Арсенічева було розглянуто, погоджено і рекомендовано до ухвалення на засіданні містобудівної ради ще 28 липня 1981 року. Що ж являв собою цей проєкт?

Ділянка, відведена під будівництво актового залу, розташувалась у зоні існуючого комплексу інституту. Із дозволу Держбуду СРСР спеціально для будівлі розробили індивідуальний проєкт – і це в добу цілковитого панування типової забудови. Нагадаємо, що в 1962–1983 роках Державний комітет СРСР у справах будівництва очолював кам’янчанин і, тим більше, випускник цього ж інституту – видатний державний та господарський діяч Ігнатій Трохимович Новиков, за підтримки якого в місті втілилося чимало масштабних інфраструктурних проєктів.

На першому поверсі будівлі було запроєктовано вестибюль, клубні приміщення, власне актову залу та комплекс приміщень її сценічної частини. На другому – фойє, яке б одночасно слугувало танцювальною залою, кінопроєкційну, світлові лоджії. Передбачалися навіть гримерні кімнати! У цокольній частині мали розташуватися гардеробний блок, санвузли, венткамери, електрощитова, насосна. На рівні першого поверху корпус гадалося з’єднати з комплексом інституту перехідною галереєю, під якою накреслювався проїзд заввишки 4,5 м.

Разом із будівельниками тресту «Дзержинськбуд» до спорудження нового актового залу були залучені й студенти інституту. Їхня участь стала вже традиційною для вишу: студенти допомагали будувати чи не всі об’єкти інститутського комплексу. Для цього зі студентів 3–4 курсів організовували спеціальний будзагін та формально переводили його учасників на вечірню форму навчання.

За спогадами сучасників, на відвідуваність цих студентів дивилися «крізь пальці» та ставили їм заліки автоматом. Також вони навіть заробляли якісь гроші, крім стипендії. До такого будзагону було складно потрапити і брали туди, ймовірно, лише на один семестр. Зокрема, у зв’язку з будівництвом актового залу були переведені на вечірню форму навчання дві групи металургійного факультету.

Будівництво планувалося завершити за два роки, але зрештою його спостигла доля багатьох інших пізньорадянських починань. У надто вже непевні часи було закладено цей об’єкт – і свого звичного містянам вигляду він набув дуже скоро.

Долучайтеся, читайте та дивіться новини МІС ТБ на ресурсах: YouTube, Facebook, Instagram, Telegram