Так виглядала станція Запоріжжя (згодом – Баглій, нині – Запоріжжя-Кам’янське) наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття. Фото: Музей історії міста Кам’янське

Майже 140 років тому вугільний Донбас із рудним Кривбасом поєднала залізниця, ставши імпульсом для стрімкого розвитку гірничодобувної, металургійної та іншої промисловості, розбудови великих міст на придніпровських землях. Саме завдяки цій залізничній колії народилося потужне місто Кам’янське, і саме залізничні будівлі сьогодні є найстарішими в місті.

Яким чином з’явилася залізниця?

Із початку 1870-х років будівництва цієї залізниці добивався видатний громадський діяч Придніпров’я, промисловець та меценат Олександр Поль. Її проєкт було принципово затверджено урядом у 1875 році. Будівництво розпочали в 1881, і то головним чином, щоб дати заробіток місцевим селянам, постраждалим від неврожаю. Значення лінії для майбутнього промислового й економічного розвитку краю тоді ще мало хто розумів – ну, окрім самого Поля.

Збудували залізницю в 1881–1884 роках. Спочатку вона називалася Криворізькою, проте вже в процесі будівництва її, так би мовити, «ідеологічно вірно» перейменували на Катерининську. У травні 1884 року, із відкриттям мосту через Дніпро в Катеринославі, по ній розпочався наскрізний рух.

Як завдяки залізниці виникло місто Кам’янське?

У складі Катерининської залізниці побудували й Кам’янську вітку. Від станції Запоріжжя через роз’їзд Романкове вона вела до шпалопросочувального заводу на березі Дніпра, при станції Тритузній. Саме ці місця – зокрема й через наявну залізничну вітку – в 1887 році обере для будівництва свого заводу новостворене завдяки іноземному капіталу «Південноросійське Дніпровське металургійне товариство».

Ще через два роки металургійний завод розпочне роботу, а згодом він стане найпотужнішим у країні. Тож Кам’янське – стародавнє козацьке село – у 1913 році матиме вже 40 тисяч населення, а в 1917-му – 60 тисяч, чим перевершить більшість повітових центрів і наблизиться до невеликих губернських. У цьому ж році, за Тимчасового уряду, воно нарешті отримає статус міста.

Чому ж місцеву станцію назвали Запоріжжя?

Ми звикли пов’язувати слова «Запоріжжя», «запорізький» із містом Запоріжжям або Запорізькою областю, призабувши, що місто це до 1921 року звалося Олександрівськ, а його область утворено в 1939. Історично ж Запоріжжя – це землі запорізьких козаків, що простягалися колись від Південного Бугу до Кальміусу та від Орелі до низов’їв Дніпра. Тому виникнення станції з такою назвою в самому центрі цього історичного регіону виглядало цілком логічним. Цікаво, що за гетьманату Павла Скоропадського був період, коли вся Катерининська залізниця офіційно називалася Запорізькою.

У 1921 році місто Олександрівськ було перейменовано на Запоріжжя. Проте його залізничні станції лишалися зі старою назвою. Перейменували їх лише через три роки. А станцію Запоріжжя, розташовану біля Кам’янського, 1924 року вирішили назвати на честь більшовика, комісара Гаврила Баглія, померлого від тифу в 1920 році. Сама ж Катерининська залізниця у 1936 році стане Сталінською, а з 1961 вона зветься Придніпровською.

Місцевим вокзалом станція Запоріжжя (Баглій) слугувала вісімдесят років – аж до побудови сучасного в 1965-му. У 2017 році в процесі декомунізації вона дістала свою нинішню назву – Запоріжжя-Кам’янське.

Знімок з архіву Мороза Олега Миколайовича, місто Кам’янське