Вулиця Віталія Попруги – одна з найдовших у Кам’янському – бере свій початок від Ювілейного проспекту біля Баглійського мосту.

Спускаючись уздовж Водяної балки, вона перетинає проспект Аношкіна та доходить аж до Широкої вулиці, поєднуючи таким чином три з чотирьох трамвайних маршрутів міста. Поблизу Широкої й розташовано останній номер будинку вулиці Віталія Попруги – 282.

Довжина та кількість будинків – не єдині визначні риси цієї вулиці. Варта уваги і її насичена топонімічна історія. Первісно вона звалася Невінчаною: за легендою, на ній мешкали чоловік і дружина, не обвінчані в церкві, що викликало осуд з боку селян. Проте «невінчаними» у старі часи називали й різних волоцюг, злодіїв та інший непевний люд, а також – втікачів із кріпацтва. Можливо, прихистком для них колись і слугувала ця місцевість на околиці старого Кам’янського.

За радянських часів вулиця змінила назву на Колгоспну, під час нацистської окупації мала назву Гетьманська. Після визволення міста від фашистських загарбників знову стала Колгоспною, а згодом дістала нову назву – Лермонтова. Зрештою в 2022 році її перейменували на честь фронтовика, металурга й журналіста Віталія Олександровича Попруги. Таким чином, вона змінювала своє ім’я цілих п’ять разів.

Серед цікавинок вулиці – стара будівля школи, а нині гімназії № 10, збудована в 1910 році. Неподалік від неї розташувався зведений на старому цвинтарищі великий комплекс Кам’янського професійного ліцею – колишнього СПТУ-26, побудованого з метою підготовки кваліфікованих кадрів для Придніпровського хімічного заводу.

Проєкт навчального закладу було виконано Дніпродзержинською філією КиївНДПІмістобудування в 1976 році та реалізовано управлінням будівництва ПХЗ в 1977–1980 роках. А біля ліцею заховалася вулиця, яка нині складається лише з чотирьох будиночків, проте має надзвичайно цікаву назву – Маршеві Землянки. Історія її потребує детальнішого дослідження.

Хто ж такий був Віталій Олександрович Попруга, іменем якого названо одну з найдовших і найстаріших вулиць міста? Про цю видатну людину розповідає краєзнавиця Любов Володимирівна Алексієвська.

Віталій Попруга народився в 1922 році у Верхньодніпровську. Після закінчення школи (1940) служив в армії. Учасник Другої світової війни, в 1942 році був уже бойовим командиром взводу. У 24 роки офіцеру бронетанкових військ, кавалеру ордена Червоної Зірки, інваліду війни довелося починати життя спочатку. Відмінно закінчив Дніпропетровський металургійний інститут. Керував змінами у мартенівських цехах на металургійному заводі. У 1953 році став головним редактором заводської газети «Знамя Дзержинки», перетворивши її на авторитетний друкований орган, до якого прислуховувалися не тільки на комбінаті, а й у місті, зумів зібрати талановитий колектив. Газеті він віддав 13 років свого життя й таланту. З-під його пера вийшло чимало брошур, документальних книжок. В останні роки Віталій Попруга очолював відділ науково-технічної інформації заводу. Пішов з життя в 1997 році.