Дитячо-юнацьку спортивну школу №4 спорудили згідно з генеральним планом формування південно-західного району, і будівництво її стало подальшим розвитком системи культурно-побутового обслуговування міста.

Для закладу обрали типовий проєкт тризального спорткомплексу 294-2-37, прив’язку якого здійснила Дніпродзержинська філія КиївНДПІмістобудування – директор філії Сушко Віктор Федорович, головний інженер Дерев’янко Микола Демидович, керівник групи Гладій Василь Дмитрович, розробник частини генплану Будаловська Ірина Дмитрівна, автори прив’язки Литвиненко Микола Миколайович, Кримцов Олександр Васильович, Синенко Тетяна Григорівна, Кравчук Володимир Сергійович.

Проєкт дитячої спортивної школи розглянули на засіданні містобудівної ради 8 вересня 1977 року. Ділянка будови обмежувалася з півночі вулицею Скаліка (нині – Сергія Слісаренка), зі сходу – трамвайним кільцем маршруту №1, з півдня – Шамишиною балкою і з заходу – п’ятиповерховими будинками.

Добре були влаштовані транспортний зв’язок, стоянки для автомобілів. Парадне рішення входу в лісопаркову зону з видовим майданчиком сприяло не тільки виявленню зв’язків житлового району з зоною відпочинку, а й єдності комплексу з навколишнім середовищем, де школі відводилася головна роль. Тож за підсумками засідання проєкт було рекомендовано до затвердження без зауваг.

Будівельні роботи виконувало будуправління №2 тресту «Дніпродзержинськміськбуд» на замовлення управління капітального будівництва міськвиконкому. 31 серпня 1983 року державна комісія ухвалила, а виконком затвердив акт прийому в експлуатацію дитячої спортивної школи на 800 учнів із загальною оцінкою «відмінно». А 6 жовтня заклад розпочав свою роботу, яка триває вже майже чотири десятиліття.

Дитячо-юнацька спортивна школа №4 стала не лише центром виховання чемпіонів, але й цікавим об’єктом архітектури. Особливість цього проєкту – величезна площа скління, яке становить понад третину від усієї поверхні стін та ніби розтинає споруду на декілька об’ємів. Оперізуюча ж віконна стрічка вгорі посилює враження піднятої в повітря масивної плити даху.

Фасади школи обличкували туфом і травертином. Не менш стильно оздобили вестибюль, який прикрасили карбованими панно на дитячо-спортивну тематику. ДЮСШ №4 стала однією з найвизначніших споруд міста того часу й навіть взяла участь у республіканському конкурсі на кращі будівлі, споруджені в Україні 1983 року.