9 березня 1814 року – цю дату знають всі свідомі українці. День народження Тараса Шевченка – поета, художника, мислителя, а в реаліях сьогодення ще й пророка. Сама постать Шевченка є вагомим символом України, але сьогодні ми хочемо зосередити увагу на його творчому спадку – збірці «Кобзар». Через вплив постулатів поета на формування свідомості українців саме «Кобзар» вважають «українським Євангелієм».

Збірка створила своєрідний імідж поета, якого саме після видання цієї книги почнуть називати Кобзарем. Видання побачило світ 4 травня 1840 року за сприяння відомого письменника Євгена Гребінки. «Кобзар» надрукувало приватне видавництво Фішера в Санкт-Петербурзі коштом полтавського землевласника Петра Мартоса. Вважається, що над віршами у збірці Шевченко працював, починаючи з 1837 року.

Спочатку до «Кобзаря» увійшли вісім поезій: «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» та «Думи мої, думи, лихо мені з вами».

Книга мала зручний формат і була видрукувана на якісному папері тиражем 1000 примірників. Першу книгу прикрашав офорт за малюнком Василя Штернберга «Кобзар із поводирем», який і дав узагальнену назву збірці. Цікаво, що незважаючи на високу ціну в 1 карбованець сріблом, «Кобзар» досить швидко був розпроданий у магазинах Петербурга.

Перший «Кобзар» ще не мав відвертих закликів до революційних дій, проте увесь він містив протест проти суспільної несправедливості й порив до вільного життя. Тож зовсім скоро збірка піддається цензурі, але все одно залишається подією великого літературно-суспільного значення. Сучасник Шевченка, письменник Афанасьєв-Чужбинський, який в середині XIX століття проходив службу на Кавказі, писав: «Скрізь, де знаходив кілька українців, чи в колі чиновників, чи в якомусь полку, скрізь зустрічав я пошарпані екземпляри «Кобзаря» та «Гайдамаків» і повне, щире співчуття до їхнього автора».

А от реакція російських критиків була агресивна: рецензенти здебільшого називали українську мову «гібридним діалектом», «безперспективною» та «мужицькою», вважали, що українська мова не має шансів на існування й вимагали заборонити розповсюдження книжки. Але не так сталося, як бажали «шаблезубі московити», і твори Шевченка потрапили до Білорусі, на Кавказ, а потім і за кордон, зокрема до Праги.

Після арешту Шевченка в 1847 році «Кобзар» був заборонений в Російській Імперії й вилучався як із бібліотек та книгосховищ, так і в окремих громадян, що зробило це видання рідкісним ще за життя поета. У світі збереглося лише кілька примірників «Кобзаря» 1840 року. Один із них (114 сторінок) зберігається у Національній бібліотеці України ім. В. І. Вернадського, ще один у Черкаському музеї «Кобзаря» – до речі, це єдиний музей однієї книги у світі. За кордоном «Кобзар» є в Музеї Визвольної боротьби ім. Степана Бандери в Лондоні та в бібліотеці Гарвардського університету (США).

Беручи до уваги розробку історичних тем, Шевченко не уникав певної ідеалізації минулого України. Але ніхто не сперечатиметься, що з виходом «Кобзаря» почався новий етап у розвитку української літератури й мови, про що писав Іван Франко: «…ся маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла мов джерело чистої холодної води, заясніла невідомою досі в українськім письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову».

Українських письменників, творчість яких була підпорядкована громадським інтересам, надихали слова «Кобзаря», його дух та віра. Про це свідчить кількість примірників збірки великого поета. Так, вже до 1976 року «Кобзар» виходив в Україні 110 разів загальним тиражем понад 465 мільйонів примірників. Відомий український поет Павло Тичина з нагоди 100-річчя з дня виходу «Кобзаря» в 1940 році писав, що ця невеличка книжечка «внутрішнім змістом своїм без краю величезна» й «своєю появою грандіозне зрушення зробила в літературі», залишила величезний слід «в нашій історії, у всьому житті нашому». До того ж вибіркові поеми з «Кобзаря» перекладено понад ста іноземними мовами.

Минуло вже 183 роки з часу виходу «Кобзаря» Тараса Шевченка. Змінилися епохи, люди та життя, але цінність його творів настільки актуальна, що здається, наче дивишся у дзеркало сьогодення. Це настільна книга душі нашого народу, а слова з поеми «Кавказ»:

Борітеся – поборете,

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!..

– стовідсотково пророчі. Віримо, зовсім скоро здійсниться ваша мрія, Тарасе Григоровичу:

«І на оновленій землі

врага не буде, супостата,

а буде син, і буде мати,

і будуть люди на землі».

Долучайтеся, читайте та дивіться новини МІС ТБ на ресурсах: YouTube, Facebook, Instagram, Telegram