+380971399964 kp-mis@ukr.net
Кам'янське

вологість:

тиск:

вітер:

USD

36.56

EUR

36.07

П’ятниця, 7 Жовтня 2022 10:10:01
+380971399964 kp-mis@ukr.net

USD

36.56

EUR

36.07

новини на пульсі:

Символ польської столиці: його створювали і кам’янчани

02 Травня, 2022

70 років тому, 2 травня 1952-го, у Варшаві розпочалося будівництво Палацу культури і науки. Споруджувана радянськими робітниками, ця велична будівля проголошувалася «дарунком» Польській Народній Республіці від СРСР. Завершений будівництвом у 1955 році, Палац і сьогодні лишається одним із найбільш впізнаваних символів столиці Республіки Польща – країни, яка надає таку потужну підтримку українцям у нинішній важкий час.

Втілення цього грандіозного проєкту, як і багатьох інших, не обійшлося без Кам’янського-Дніпродзержинська: на Дніпровському металургійному заводі за спеціальним урядовим завданням виготовлялися сталеві плити – «блюмси» – для фундаменту висотної будівлі. Відзначимо символізм такого факту, адже саме з колишнього Варшавського сталеливарного заводу у 80-ті роки ХІХ століття було перевезено обладнання до Кам’янського для заснування тут металургійного підприємства.

Про виконання важливого державного замовлення згадував у своїх нарисах ветеран-металург і краєзнавець, нині вже покійний Ігор Вікторович Подзерко. Зокрема, його публікація «Старейшина металлургов» (газета «Знамя Дзержинки» від 2 лютого 2001 року) була присвячена Аркадію Давидовичу Куценку – одному з найстарших тоді працівників комбінату. У статті зазначається, що в 30-ті роки Аркадій Куценко як інженер-дослідник на заводі брав активну участь у розробці та освоєнні нової марки сталі «СДС» – «Сталь Дворца Советов» – для будівництва велетенського Палацу Рад, який передбачалося звести на місці підірваного Храму Христа Спасителя у Москві. А згодом, пройшовши всю війну та будучи вже начальником центральної заводської лабораторії, він став технічним керівником виробництва такої сталі для варшавського Палацу.

Аркадій Давидович Куценко

 

Ігорю Подзерку ж довелося бути одним із виконавців цієї роботи, про що він розповідає у нарисі «Правительственное задание» («Знамя Дзержинки», 12 квітня 2002 року). Метал для плит виплавлявся у мартенівському цеху №3, начальником якого був Леонід Олександрович Чевела. Подальшу історію наведемо повністю, бо вона того заслуговує:

«Итак, сталь марки «СДС» была выплавлена, отлита и прокатана до нужных размеров. Однако отобранные образцы не выдержали механического испытания и, следовательно, не соответствовали требованиям заказа.

Ситуация накалилась… Спасти брак путем термической обработки блюмсов предложили заводские специалисты – заместитель начальника ЦЗЛ М.П.Кузнецов и начальник металлографической лаборатории Е.М.Черневич. Для проведения термической обработки были задействованы нагревательные печи листопрокатного, литейного и кузнечного цехов. Был срочно разработан режим термообработки по температуре и времени. Днем этот ответственный процесс поручено было контролировать руководству ЦЗЛ и указанных цехов, а ночью – мне, тогда молодому технику-исследователю центральной заводской лаборатории.

Помню, мне были даны большие полномочия: при падении давления газа или воздуха, при невыполнении персоналом цехов каких-либо необходимых операций я имел полное право обратиться лично к любому руководителю завода.

И вот однажды на одной из печей резко снизилось давление газа, стала падать температура. Диспетчер ТЭЦ на мой звонок не отреагировал. Ситуация становилась критической, и я, робея и заикаясь от волнения, в два часа ночи звоню Орешкину – главному инженеру завода – прямо домой! Но напрасно я переживал – главный инженер поблагодарил меня за ответственное отношение к делу и немедленно принял необходимые меры.

Металл был спасен. Термообработка дала положительный результат, и поставка блюмсов в Варшаву была осуществлена Дзержинкой в установленный срок».

Долучайтеся, читайте та дивіться новини МІС ТБ на ресурсах: YouTube, Facebook, Instagram, Telegram

 

більше цікавих відео у телепроектах

назад до всіх новин