Кам’янчанин Станіслав на псевдо "Карась" на фронт пішов добровольцем з перших днів повномасштабного вторгнення. Зараз він служить у 108-й окремій бригаді ТрО, рятуючи життя поранених побратимів. Наш земляк відверто розказує про свою мотивацію стати на захист рідної країни та про що мріє найбільш за все.

Завдяки значним досягненням з плавання під водою ще у підлітковому віці Станіслав отримав позивний "Карась", який з честю носить й дотепер. Строкову службу проходив до 2012 року, потім служив вже за контрактом. Після звільнення з армії працював автомеханіком. Та коли згодом почалась гібридна атака Росії на Крим та Донбас, знову одягнув військову форму.

У 2015–2016 роках воював у зоні проведення АТО, був розвідником, тож знав з власного досвіду, що таке справжня війна.

З початком повномасштабного вторгнення Станіслав хотів повернутися до своєї 93-ї бригади, в якій  проходив службу під час АТО, але черги у військкомати були дуже великі: шансів потрапити саме до своїх хлопців – обмаль. А оскільки було бажання швидше стати в стрій та приносити користь своїм вмінням та знаннями, погодився на службу в ТрО.

"З початком повномасштабного вторгнення, знаючи, що можу тримати зброю, разом з друзями та знайомими, мобілізувався та пішов захищати країну. Мотивація була величезна, адже не зі слів знав, що таке підступність та хижацький характер московитів. Розумів, що повномасштабка – це не жарти, не буде схожою на АТО. По новинах показували наступ ворога по всіх фронтах. Тому рішення було прийнято одразу: вдома мені не відсиджуватись, та на повістку не чекати!" – згадує "Карась".

Станіслав потрапив до 108-ї окремої бригади ТРО і не розчарований, що доля привела його саме у цей підрозділ, бо тут він знайшов вірних друзів, став частиною фронтового братерства. Відважний розвідник брав участь у багатьох боях, та зараз змінив бойовий фах через поранення та контузії. Тепер він – водій-санітар і рятує життя побратимів. Стан здоров’я не дозволяє воїнові виконувати ті бойові завдання, які виконував, бувши розвідником, але багатий бойовий досвід допомагає Станіславу й на теперішній посаді.

"Швидко мізкую в критичних ситуаціях, швидше можу "зібратись". Знаю, що робити при обстрілах, як та куди сховати транспорт – все розумію", – каже Станіслав.

Не приховує колишній розвідник і своїх мрій.

"Жити спокійно, і більш нічого насправді… Просто жити спокійно. Навіть не важливо, де працювати буду, яка спеціальність мене чекає у майбутньому. Це без різниці. Опаную будь-яку професію, якщо потрібно буде, але щоб було спокійно. За чим скучив, чого не вистачає тут? За тишею, бо тиша тут дуже гучна та насторожуюча, кожна хвилина тиші має свою гучність. А ще заскучив за сім’єю, за рідними…" – з сумом зізнається відважний воїн.

Матеріал для публікації та фотографії надані службою зв’язків з громадськістю 108-ї окремої бригади ТрО