Площа Дзержинського, фото сімдесятих років

Понад півстоліття тому День молоді в Кам’янському відзначився зовсім не урочистостями чи іншими приємними святковими заходами. Саме цього дня, у неділю 25 червня 1972 року, в тодішньому Дніпродзержинську сталися масові заворушення, які увійшли в історію не лише міста, а й усієї країни.

Тривалий час у публікаціях, присвячених цим подіям, реальні факти змішувалися з чутками й домислами. Проте в останні роки завдяки розсекреченим архівним джерелам картина стала значно чіткішою. Зокрема, низку таких документів у 2020 році віднайшов і опублікував у своєму телеграм-каналі історик Едуард Андрющенко.

Найперший з них – спеціальне повідомлення голови комітету держбезпеки УРСР, датоване наступним днем – 26 червня 1972 року – й адресоване Центральному комітету Комуністичної партії України, особисто Володимиру Щербицькому.

Перехрестя колишніх Ленінградської вулиці та проспекту Леніна, фото 1989 року

Отже, нагадаємо: того вихідного дня о 15 годині 45 хвилин спеціальна автомашина ГАЗ-51 Дніпродзержинського медвитверезника прямувала по місту, перевозячи трьох чоловіків, затриманих у п’яному стані. При перетині трамвайних колій на розі вулиці Ленінградської (згодом – проспект Аношкіна, Відродження) та проспекту Леніна (Свободи) в автомобілі сталася пожежа, внаслідок якої двоє затриманих загинули, а третього у важкому стані було госпіталізовано до лікарні, де наступного дня він теж помер від опіків. За наявними даними, один з чоловіків підпалив каністру з бензином, яка була в машині.

Довкола палаючої машини поступово зібрався натовп із близько шестисот містян, переважно молоді. Обурені тим, що сталося, вони притягли обгорілий автомобіль до міського комітету партії та почали кидати в будівлю каміння. Силами дружинників, робітників, міліції та військ МВС юрбу розсіяли. Але близько чотирьох сотень людей перемістилися до міського відділу міліції та атакували вже цю будівлю.

Один із корпусів 9-ї міської лікарні, відкритої в 1955 році. Із східного боку огорожа ще не металева, а дерев’яна – її, ймовірно, і розбиратимуть на палиці учасники масових заворушень задля наступу на міський відділ внутрішніх справ, розташований навпроти

Правоохоронці, які перебували в будівлі, зробили кілька попереджувальних пострілів у повітря. Зрештою натовп було відтіснено, після чого частина його вирушила ще й до Заводського відділу міліції (до речі, де він тоді розташовувався?), де застосованими заходами була розсіяна. До першої години ночі 26 червня ситуацію в місті нормалізували. До ранку було засклено розбиті вікна міськкому та міськвідділу міліції.

Унаслідок цих заворушень були травмовані як серед цивільних, так і серед солдатів та правоохоронців. Багатьох учасників подій затримали, деякі з них дістали значні строки ув’язнення. Партійні органи, комітет держбезпеки та органи внутрішніх справ вжили заходів, спрямованих на запобігання подальшим порушенням громадського порядку.

Позаторік, до півстолітньої річниці Дня молоді-1972, музей історії міста провів круглий стіл на тему причин і наслідків заворушень. Захід був покликаний дати максимально виважену картину подій та проаналізувати їх, учасники навели багато цікавої інформації. Разом з тим, попри чимало оприлюднених документів та спогадів, у цій історії багато що лишається неясним і до сьогодні.