9 жовтня 1945 року Указом Президії Верховної Ради УРСР у місті Дніпродзержинську було утворено три райони: Баглійський (з 2016 року – Південний), Дніпровський та Сталінський (з 1961 року – Заводський, в 1982–1988 роках – Брежнєвський).

Питання про необхідність районування порушувалося на місцевому рівні ще в 1941 році, й уже на той час населення міста сягало 180 тисяч людей. Але здійснити цей задум тоді завадила війна.

Клопотання про створення в місті трьох районів було викликано тим, що тодішній Дніпродзержинськ – величезний промисловий центр – простягався на 29 кілометрів завдовжки та до 10 кілометрів завширшки, займаючи площу в 87 квадратних кілометрів. Особливо віддалені від центру міста були селища Романкове й Тритузне, Соцмісто азотнотукового комбінату, селище Баглійського коксохімзаводу. Це спричиняло великі труднощі в нормальному обслуговуванні їхніх мешканців.

У 1948 році районний поділ міста було скасовано, а в 1952 – відновлено.

Топонімічні ж зміни відбувалися, як зазвичай, із політично-ідеологічних міркувань. Сталінський район змінив свою назву в межах масштабної кампанії з десталінізації та подолання культу особи. Через понад два десятиліття, після смерті видатного кам’янчанина, на знак вшанування його пам’яті Заводський район перейменували у Брежнєвський, – але вже невдовзі, за часів "перебудови", повернули попередню назву. І відносно недавно, на вимогу декомунізації, Баглійський район було перейменовано на Південний. До речі, російською він зветься саме "Пивденный", а не "Южный": власні імена перекладаються дослівно, а не за смислом.