Вражаючих розмірів темна хмара, що складається з птахів, які літають навколо, набуваючи різних форм і обрисів у довільному порядку. З невідомих причин птахи збираються в зграї, піднімаються в повітря і летять синхронно, абсолютно не впливаючи одна на одну. Зіткнення тут повністю виключені. Вчені називають це дивовижне видовище мурмурацією, але пояснити його поки що не можуть і можуть лише висувати гіпотези.

Здатність влаштовувати масштабні "повітряні шоу" – мабуть, найдивовижніша особливість шпаків. І хоча в цих птахів є й інші чудові вміння, наприклад схильність до майстерної імітації чужих пісень і навіть людської мови, мурмурація (від лат. murmuratio "бурмотіння, дзижчання") саме так називають цю поведінку орнітологи – вражає набагато більше. Злагоджені рухи зграй, що складаються з тисяч птахів, часом настільки складні, що здаються нереальними.

Навіщо птахи об’єднуються під час мурмурації?

Якщо уважно спостерігати за повітряним танцем шпаків, то можна подумати, що перед нами група синхроністів, за крилами яких роки тривалих тренувань. Виходить, що здатність до "повітряного танцю" у шпаків закладена на генетичному рівні.
Кожен окремий птах, що перебуває в зграї, намагається розгорнути своє тіло таким чином, щоб на нього постійно падали світлові промені. Ну, а орієнтиром йому служить сонячне світло і рухи найближчих по зграї сусідів. Кожен окремий птах задає траєкторію польоту семи своїм найближчим сусідам. У результаті виникає якась ланцюгова реакція, в якій бере участь вся зграя.

Але головне питання: навіщо вони це роблять? Пояснити таку поведінку птахів учені не можуть. Щодо цього в них є лише деякі гіпотези.

Захист птахів від хижаків. У момент небезпеки вони літають з різкими змінами напрямку, одночасно імітуючи величезну живу істоту, збиваючи хижих птахів з пантелику. Є в цьому логіка, але тільки в містах, де мешкають шпаки, хижаки зустрічаються рідко.

Відомо, що в зграї птахи живуть як єдиний організм: спільно харчуються, вистежують здобич, скупчуються для ночівлі або відпочинку. А такі польоти дають змогу швидше обмінюватися інформацією один з одним – про місця для годівлі або ночівлі. Під час мурмурації птахи витрачають набагато менше енергії за рахунок того, що аеродинаміка зграї зменшує тертя. Тому шпаки і мігрують дуже щільними зграями.

Через деякий час учені Огайського університету дізналися, що кожна окрема особина під час переміщення орієнтується на три зони:

• "зона тяжіння" – ділянка до найближчого птаха спереду;
  "зона відштовхування" – ділянка, на якій може статися зіткнення з сусідами, що летять своїми смугами;
  "зона кутового вирівнювання" – група із семи сусідніх птахів, які допомагають орієнтуватися для напрямку польоту.

Здебільшого, птахи розраховують на чисельну перевагу, яка має забезпечувати їхню безпеку. Такий феномен називається "ефектом розбавлення" – у зграї помітно знижується ймовірність стати здобиччю для кожного окремого птаха.