Фото 1989 року

У 1931 році в Кам’янському стає до ладу перший з двох коксохімічних заводів міста, відомий в історії як ДКХЗ. Одним із найцікавіших зразків його містобудівної спадщини є комплекс будинків, який виріс до середини тридцятих років південніше від тодішніх високовольтних ліній, на майбутній Ленінградській вулиці (згодом – проспект Аношкіна, Відродження).

Аерозйомка 28 серпня 1943 року, із сайту oldmaps.dp.ua

Цей комплекс склали три житлові будинки (№ 104, 106, 108) і будівля складної конфігурації (№ 102), яка вмістила гуртожиток та клуб коксохімзаводу й приміщення побутового обслуговування. Усі будови поставлено під кутом до вулиці, а секції житлових корпусів – з огляду на рельєф – посаджені уступами по некрутому схилу.

Забудова явила собою характерний приклад тогочасної архітектури: вертикальне скління сходових клітин, широкі та вузькі вікна регулярного графічного рисунка, балкони із заокругленими кутами та “корабельним” поруччям. Щоправда, де-не-де ці риси було втрачено у ході пізніших реконструкцій.

Великі зміни тут сталися у повоєнний час. Повз будинки простяглися одна з головних міських магістралей і трамвайна лінія нового маршруту № 3, відкрита в 1953 році. З інших боків забудову ДКХЗ оточили будинки Горплощадки "заводу шлакових добрив" – майбутнього Придніпровського хімічного. Зокрема, на карті міста виникла нова Амурська вулиця (згодом – Долматова, Оборонців). Від неї було прокладено провулок до однойменної трамвайної зупинки, де з’явився монументальний павільйон – до наших часів ця ошатна споруда не дійшла.

Фото з журналу "Міське господарство України" № 1 за 1963 рік, із сайту transphoto.org

Із 1962 року в будівлі колишнього гуртожитку коксохімзаводу розмістився новостворений Дніпродзержинський економічний технікум, нині – техніко-економічний фаховий коледж Дніпровського державного технічного університету. У шістдесяті до нього було прибудовано спортивну залу, а в сімдесяті – ще один корпус із силікатної цегли.

У вісімдесяті роки тутешню забудову "ущільнили" двома дев’ятиповерхівками – № 104А та 106А. Завдяки другій з них провулок Долматова втратив свій вихід до Ленінградської вулиці та перетворився на тупик. Сьогодні шлях пішоходів пролягає тут уздовж будинку № 108, де, серед іншого, у дев’яності розташовувалася редакція газети "Инфра-пресс-сервис" – одного з перших приватних видань міста.