У цьому відео немає пафосу. Є правда. Та, яка болить. Та, про яку не почуєш у ток-шоу.

"Монологи війни" — це не просто відеопроєкт. Це голоси тих, хто бачив смерть, тримав у руках зброю, хоронив побратимів, але не зламався. Їхня гідність – у простих словах. Їхня сила – в тиші після кожної фрази.

Сьогодні — історія Анатолія Здора. Десантник. Воїн. Людина, яка пройшла і АТО, і пекло повномасштабної війни. Нині він — ветеран і працівник ТЦК. Його розмова — про страх, який стискає груди, про обов’язок, який сильніший за інстинкт самозбереження, і про небезпеку мовчання. Бо коли замовкає захисник — починають говорити ті, хто не воював, але має багато "думок".

Це монолог, який варто почути. До кінця. Без перерв. Без фільтрів. Дивіться. Відчуйте. Поширюйте. Бо це не просто історія одного — це дзеркало нашого суспільства.