27 липня в Україні офіційно відзначали День медичних працівників, роль яких під час повномасштабної війні важко переоцінити. Ці відважні люди мов янголи-охоронці, дарують нашим воїнам друге життя, можливість знову побачити рідних і коханих, дарують майбутнє.

Кожен з них, і бойові медики, який рятують бійців на передньому краї під ворожим вогнем, і лікарі, які лікують наших захисників у шпиталях, справжні герої. Кожен з них заслуговую на пошану і повагу від суспільства. Сьогодні ми хочемо розказати про одного з таких героїв, нашого земляка з Кам’янського, молодого хлопця Івана на пвсевдо "Мовчун", який з перших днів повномасштабної війни воює у складі 108 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ.

Вже 24 лютого 2022 року я добровольцем доєднався до нашої частини та пішов в розвідку. До цього мав досвід військової служби саме за цим бойовим фахом. У розвідці мені все було знайомо, – каже Іван.

З часом "Мовчун" перейшов до медичного пункту, був водієм, медиком-санінструктором, а згодом став начмедом. Наразі Іван виконую різноманітні завдання: від надання медичної допомоги, саме на базі медичного пункту – до виїздів з екіпажами на евакуацію поранених. Тобто, виконую обов’язки нарівні зі своїми підлеглими.

Одною з найбільш ризикованих операцій, на його думку, залишається проведення "медеваку". На пам’яті Мовчуна їх чимало. Найбільш екстремальні були на Донецькому напрямку.

Штурм Нескучки та вивезення трьохсотих хлопців, врізався у свідомість навічно. Тут, на Запорізькому напрямку, мені довелось брати участь у забезпеченні бойових дій нашої частини в районі населеного пункту Б. Важких і легких "300-х" тоді доводилось виводити пішки. Пробирались до точки дальнього "евака", тому що ближче під’їхати "коробочці" противник не давав. Доводилось нелегко, постійно робили зупинки, а тим часом ворог вишукував нашу евакогрупу – запускав освітлювальні ракети… Час від часу доводилося залягати. Все це ускладнювали ще й несприятливі погодні умови – зима, сльота, оранка, багнюка… Пересуватися справді було непросто, та ми все подолали і хлопців порятували, – згадує цей випадок відважний бойовий медик.

Іван зізнається, що найголовнішою задачею, яку він ставить собі і своїм підлеглим – це щоб підрозділ був цілий та неушкоджений.

Для цього слід максимально чітко виконували задачі і водночас повертатись з кожного виїзду цілими. За нас ніхто роботу не зробить: треба всіх поранених довозити і максимально надавати їм допомогу. На ці завдання попри втому та реальну небезпеку націлений кожен у нашій команду, – розказує "Мовчун".

До речі саме в 108-й бригаді ТрО Іван зустрів свою майбутню дружину Катерину. Для хлопця це стало коханням з першого погляду! Випадково познайомившись зі своєю майбутньою дружиною зазвичай мовчазний Іван, намагався розговорити дівчину, жартував, але все було надарма. За сильний характер та вміння виходити з безнадійних ситуацій Катерина отримала псевдо "Фенікс", і зловити таку птаху виявилося завданням не з легких! Та “Мовчун” не відступав.

Він вразив мене своєю наполегливістю і водночас ніжністю. Він не наполягав, не давив, завжди був поруч, був підтримкою. Перше емоційне зближення відбулося, коли я захворіла, і він приїхав ставити мені крапельницю. Тоді я відчула, що в нас починають зароджуватися почуття, – зізнавалась пізніше Катерина.

Вже через місяць після їх знайомства Іван вирішив, що вони мають бути разом. Щоб зробити пропозицію своїй обраниці романтичною і незабутньою, "Мовчун" взявся провести цілу спецоперацію! Побратими отримали чіткі задачі, командири зберігали секретність. Заздалегідь були закуплені червоні троянди. І ось, 18 квітня 2022 року, після напруженого нічного чергування, Катерині кажуть, треба терміново виїхати допомогти пораненому…

Пам’ятаю в той день було похмуро, накрапував дощ, а ми – в посадці, довкола бур’яни, я втомлена і дуже хочу спати. Тут приїжджає товариш Івана, я сідаю в машину, а він вручає мені букет троянд. Я не розумію, що відбувається. Ми їдемо далі. Машина призупиняється, з трави підіймається хлопець і протягує у вікно ще одну квітку, і так чоловік п’ять через кожні двадцять метрів! Я намагаюся скласти квіти до купи, підіймаю очі, а назустріч йде Іван з великим букетом червоних троянд. Він стає на коліно і робить мені пропозицію. Я була розчулена і сказала "так"! – згадує дівчина цей важливий для неї день.

Весільна подорож подружжя до Львова стала символом початку їхнього спільного життя, в якому невдовзі зазвучав і веселий дитячий сміх. Іван зізнається, що після війни мріє повернутись до своєї родини і улюбленої професії і просто жити мирним життям.

Звичайно, хочу повернутись до сім’ї, знов працювати лікарем за своєю спеціальністю, а ще – виховувати дітей, бути поряд з дружиною, допомагати їй. Так, хочеться мирного життя! Бо ці роки війни дуже багато наклали негативу. Хочеться повертатись додому, до сім’ї і жодних компаній. Якось так… – каже Іван.

Матеріал і фото надані прес-службою 108-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ.

Телефон рекрутингового центру 108-ї бригади ТрО: 0 800 337 803.
Про вакансії у бригаді можна дізнатись  на сайті: http://108obrtro.lobbyx.army