19 серпня в Юнацькому відділу Центральної міської бібліотеки Кам’янського відбулась творча зустріч з відомою українською письменницею, волонтеркою і нашою землячкою Людмилою Охріменко.

Бажаючих послухати письменницю, поспілкуватись з нею та отримати книгу з автографом було так багато, що працівники бібліотеки вимушені були навіть ставити додаткові стільці. А оскільки більшість творів письменниць присвячена жінкам і орієнтовані на жіночу аудиторію, то цілком закономірно, що на цей творчий захід завітали саме жінки.

Людмила Охріменко зізнається, що пробувала писати ще з дитинстві, але ніколи не вважала себе письменницею і тим більше українською письменницею. Війна й окупація рідного Криму стали поштовхом для активної волонтерської й творчої діяльності. З 2014 року, з початку російсько-української війни, вона починає допомагати українським військовим. Неодноразово з волонтерськими місіями Людмила Охріменко побувала на сході країни де стала свідком численних злочинів російських окупантів і сепаратистів, а також бачила чимало прикладів мужності та відданості своїй країні наших захисників. Саме це змусило її "взятись за перо". І з 2017 вона пише про війну. Свій волонтерський досвід письменниця описала у книзі “Волонтерські історії”.

Що таке "русській мір" я побачила ще 2014 році. Саме тоді я вперше потрапила під обстріли, під удар "Градів", саме тоді я вперше дуже перелякалась. Зараз я вже не боюсь. Я мешкаю в Харкові і кожен день, кожну ніч нас обстрілюють. І ми до цього звикли і навіть не здригаємось, коли чуємо вибухи. Майже кожного ранку, коли ми йдемо на роботу, у нас під ногами хрустить скло з вибитих вікон, – розказує Людмила Охріменко.

Герої всіх творів Людмили Охріменко "списані" з реальних людей, яких вона знає особисто, які чимось її вразили, які викликають в неї щиру повагу та захоплення, які мотивують її.

Спілкуючись з присутніми письменниця окремо зупинилась на історії створення двох своїх книжок "Оскар" і "Хрещена". Герой роману "Оскар", український розвідник, який у 2015 році важкопораненим потрапив у російський полон. Він пережив знущання й тортури, але не відмовився від планів втечі і таки зміг обдурити своїх охоронців. Письменниця зізнається, що довго не наважувалась взятись за написання цього роману, бо не мала уявлення про особливості "роботи" військових розвідників. Тому вона звернулась за консультаціями до справжніх розвідників, які виконують небезпечні завдання в тилу ворога і саме завдяки їх допомозі змогла написати цю книгу, яка згодом отримала спеціальну відзнаку за найкращий роман на воєнну тематику Міжнародного літературного конкурсу "Коронація слова".

В основу роману "Хрещена" лягла реальна історія медичної сестри полку "Азов" Тетяни Теплюк. На початок повномасштабного вторгнення вона була вільнонайманою цивільною в військовій частині. Опинившись разом з українськими військовими в облозі на "Азовсталі" відмовилась покинути поранених і вийти разом з іншими цивільними з території заводу. Натомість жінка, яка застала ще війну в Афганістані, написала заяву з проханням прийняти її до складу полку "Азов". Вона підтримувала знесилених і піклувалась про поранених. Разом з іншими "азовцями" вона потрапила в російський полон, перебувала в найстрашнішій російській тюрмі в місті Таганрог.

Тетяну Теплюк, якій на той час виповнився вже 71 рік, звільнили з російського полону наприкінці грудня 2022 року. Ця мужня літня жінка стала прикладом для багатьох українців, хто йде шляхом спротиву ворогу. Наразі Тетяна Теплюк знову повернулась на службу і офіційно є найстаршою жінкою-військовослужбовицею ЗСУ.

Треба зазначити що розповідь письменниці про долю героїв і героїнь її творів дуже вразила присутніх. Були сльози на очах жінок, були щирі слова вдячності письменниці і теплі обійми після завершення "офіційної частини".

А ще письменниця подарувала кілька своїх книжок бібліотеці. Тепер їх зможуть прочитати всі поцінувачі сучасної української літератури. Також цього дня книжне зібрання бібліотеки поповнилось ще одним подарунком від Центру підтримки переселенців "ЯМаріуполь. Кам’янське" – книжкою Ірини Пономарьової "Маріуполь. На хвилях історії".

ДОВІДКА

Людмила Охріменко народилася 11 жовтня 1961 року у місті Синельникове Дніпропетровської області. Довгий час жила і працювала у Криму. Зараз мешкає у Харкові. Має три вищі гуманітарні освіти.

З 2014 року їздила з гуманітарними місіями у Луганську та Донецьку області задля допомоги добровольчим формуванням і підрозділам ЗСУ. Писати почала ще у дитинстві, але вважала свою творчість аматорством. Війна й окупація рідного Криму стали поштовхом для активної творчості й публікацій.

Твори Людмили Охріменко неодноразово були відзначені престижними літературними нагородами, зокрема: Спеціальною відзнакою за найкращий роман на воєнну тематику ("Оскар") Міжнародного літературного конкурсу "Коронація слова" (2021 рік), Премією імені Миколи Томенка за найкращу коротку прозу (2023 рік) за книжку “Волонтерські історії 2014-2022”, Премією імені Михайла Чабанівського (2024 рік) за повість “Далека блакитна далечінь”.