21 серпня у всьому світі відзначається День поета (Poet’s Day) – свято, яке було засноване 1994 року британським філантропом, видавцем та підприємцем Вільямом Сихгартом.

Вільям Сихгарт стверджував, що є багато гарних, але невизнаних поетів. Він хотів, щоб їх вірші також могли почути люди і запропонував виділити один особливий день, коли всі поети – від визнаних майстрів до нікому не відомих початківців – могли сміливо читати свої вірші вголос, ділитися ними з людьми у повсякденному житті. Сихгарт переконаний, що поезія здатна супроводжувати людей скрізь: у дорозі, під час навчання, роботи чи відпочинку, і при цьому робити їх кращими, збагачувати духовно, дарувати радість і позитивний настрій.

Ми вважаємо, що саме сьогодні буде доречно згадати видатного українського поета, письменника та дисидента Володимира Івановича Сіренко, який довгий час жив і працював у нашому місті і ім’я якого носить вулиця у Кам’янському, на якій він мешкав.

Володимир Іванович Сіренко народився 7 грудня 1931 року у селі Новопетрівка Бердянського району Запорізької області. Проте в 16 років через голод змушений був покинути рідну домівку.

У 1947 році я вимушений був завербуватися на відбудову народного господарства. Так я потрапив у Дніпродзержинськ, – розповів в одному з інтерв’ю Володимир Сіренко.

Молодий хлопець спочатку навчався в ФЗН, потім у ремісничому училищі №1, яке закінчив у 1950 році. Одночасно навчався у вечірній школі і писав вірші, які друкували у місцевих газетах. Можливо Володимир Сіренко став би видатним металургом, а вірші писав просто як хобі, та допоміг випадок.

Якось мене зустрів кореспондент “Правди” по Дніпродзержинську і Дніпропетровську Микола Титаренко і каже: “Володя, ти пишеш гарні вірші – чого ти там на мартені? Чи не пішов би ти в міську редакцію радіомовлення літпрацівником?” Я кажу: “Та я ж, мабуть, не зможу.” – “Та що ти не зможеш, я тобі допоможу, буду приходити, консультувати.” І я ото дав згоду.

Згодом Володимир Сіренко закінчив філологічний факультет Дніпропетровського університету. Багато років жив і працював у Дніпродзержинську (зараз – місто Кам’янське). Він понад 40 років віддав журналістиці.  Є автором 8 збірок поезії: "Народження пісні", "Батькове поле", "Корінь мого роду", "Голгофа", "Навпростець по землі", "Все було", "Повернення в собі", "Регіт на палі" та двох книжок прози: "Хрести дерев’яні" і "Велика зона злочинного режиму", був редактором і упорядником поетичної антології "весняний цвіт" (поети Кам’янського).

Сіренко був активним оборонцем української мови, борцем проти національного гноблення свого народу. У лютому 1968 році, коли Олеся Гончара критикували за роман "Собор", Сіренко написав листа на підтримку письменника, за що позбувся роботи.

За дисидентство і правозахисну діяльність переслідувався КДБ, у 1985 році за свої націоналістичні погляди був осуджений та висланий під Астрахань. "Діло" проти Володимира Сіренка було повністю сфабриковане і у 1988 році він був повністю реабілітований за відсутністю складу злочину.

Володимир Сіренко — член Національної спілки письменників України, лауреат літературної премії "Благовіст" за книгу "Велика зона злочинного режиму", кавалер ордена "За заслуги" ІІІ ступеня.  Його ім’я занесено до Міжнародного біографічного довідника "Людина і творчість", який був виданий у Великобританії.

На жаль Володимира Івановича Сіренко не має з нами вже 10 років.

Серце талановитого поета та справжнього патріота України перестало битися 8 травня 2015 року. Проте він продовжує жити у своїх віршах.

У 2015 році вийшла у світ посмертна збірка поезій "З Україною в серці", видана за кошти шанувальників творчості відомого поета.

Збірки віршів Володимира Сіренко є у міській бібліотеці ім. Т. Г. Шевченка міста Кам’янське. При чому деякі з цих книжок дійсно унікальні, бо підписані самим автором.