Карнаухівка — одне з найдавніших поселень нашого краю. Свою історію воно веде ще з XVIII століття, приблизно з 1737 року, і від самого початку було тісно пов’язане із запорозьким козацтвом. Існує кілька версій, як селище отримало свою назву. За найпопулярнішою легендою, першим поселенцем був козак на прізвисько Карнаух — "безвухий". Одні кажуть, що він втратив вуха у бою, інші — від сильних морозів. Є й більш поетичні пояснення: "карна" або "карнавка" у давнину означали печаль чи особливу посудину для збору грошей на добрі справи. Страждання запорожців у роки епідемій чуми та моровиці у 50–70-х роках XVIII століття могли б пояснити походження назви Карнаухівка від кореня “карна”. Про це згадував і батько української історії Дмитро Яворницький у книзі "Історія запорізьких козаків":

“У селі Карнаухівці церква св. Варвари була заснована 1773 р.; під час морової язви, що шаленіла в запорозькому краї 1771–1772 рр., жителі села за порадою ченця Івана Кайдаша спочатку поставили ікону св. Варвари… тоді ж вони дали обітницю влаштувати у себе церкву на честь заступниці – св. Варвари…”

Селяни скоріш за все активно збирали кошти на її будівництво, однак це лишень сумна легенда. Адже Карнаухівка виникла раніше, а її назва походить від прізвищ реальних людей, що зафіксовано в історичних документах.

Тож символ селища, був і є понині, козак Карнаух, що варить кашу у чорному казані. Він зображений на гербі Карнаухівки, а його ім’ям названа одна з центральних вулиць.

Місця, які варто відвідати

1. Божа гора

Божа гора — особливе місце, оповите таємницями та легендами. Розповідають, що саме тут колись козаки ставали на молитву перед далекими походами, а пізніше звели церкву святої Варвари.

За іншими переказами, першим на горі оселився чоловік незвичайної постави — високий, чорноволосий, із довгою густою бородою. Люди називали його Богом. Подейкують, що він мав дар цілителя, тож до нього приходили мешканці з усіх навколишніх сіл у пошуках зцілення й поради. Вважають, що цим чоловіком міг бути козак Сергій Найда, знаний під прізвиськом Дід Бог.

Сьогодні гора відома цілющими травами, якими здавна користувалися місцеві травниці. Звідси відкривається мальовничий вид на Дніпро та його заводі.

2. Свято-Варваринська церква (місце)

У Карнаухівці здавна зберігалася традиційна козацька структура — поділ на сотні, яких було шість. Деякі з тих назв дійшли до наших днів. Найдавніша частина селища, розташована ближче до Тритузного та Кам’янського, має назву Село — саме тут колись був осередок поселення. У 1867 році в цій частині звели Свято-Варваринську церкву, за переказами — на місці старої козацької святині. Вона діяла понад півстоліття, аж поки в 1929 році радянська влада не закрила храм у межах боротьби з релігією. Згодом на його місці відкрили Чайну, яка функціонує й донині, нагадуючи про драматичні сторінки історії селища.

3. Етнохата, будинок культури та бібліотека

Біля Будинку культури селища Карнаухівка у приміщенні колишньої занедбаної будівлі облаштували автентичний простір українського побуту. Тут відтворено атмосферу старої хати: сволок із підвішеними травами, лави, застелені ряднами, старовинний посуд, вишиванки, знаряддя праці та навіть унікальний молитовник 1890 року.

У відділенні бібліотеки, окрім великого вибору книжок, працює затишна світлиця, де проводять культурні та народознавчі заходи. Працівники бібліотеки також збирають спогади старожилів, перетворюючи їх на справжню "скарбничку пам’яті" селища.

4. Піонертабір "Салют"

Залишки радянської архітектурної спадщини. Нині це суцільні руїни: зарослий ліс і покинуті будівлі, де важко уявити дитячий сміх. А колись тут, у 1955 році, на пагорбі над Дніпром звели головний корпус табору для дітей будівельників міста, а згодом і працівників цементного заводу.

Автором проєкту був архітектор Олег Петров (1914–1994) — знаний кам’янчанам за будинком зі шпилем на майдані Героїв та іншими об’єктами у стилі "сталінський ампір". Його роботи й досі формують вигляд Кам’янського. Та табір не витримав економічних криз і занепав у 1990-х, залишивши лише спогад про минулу велич.

5. Річка Коноплянка

Недалеко від Карнаухівки колись протікала повноводна річка Коноплянка, що впадала у Дніпро. Свою назву вона отримала від конопель, які місцеві жінки вимочували тут для прядіння. Річка була важливим джерелом життя для навколишніх сіл.

Усе змінилося після індустріалізації. У 1946 році почалося будівництво Придніпровського хімічного заводу. Старе козацьке селище Тритузне відселили, а річка стала приймати промислові стоки. Сьогодні від Коноплянки збереглося лише гирло з плавнями та кілька старих дерев на березі — мовчазні свідки минулого.

Тут також можна побачити гідротехнічну споруду, що зводилася разом із промисловим підприємством. Вона стала цікавою пам’яткою індустріальної історії цього краю.

Культурна спадщина

У 2023 році карнаухівська зливана каша була внесена Міністерством культури до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Вона символізує єдність громади та спадкоємність традицій.

Чому варто відвідати Карнаухівку

Це селище — жива історія. Тут і козацькі легенди, і етнографічні музеї, і унікальні природні куточки. Карнаухівка зберегла автентичність, яку можна відчути у спілкуванні з її мешканцями, у старовинних переказах і навіть у місцевих стравах.

👉 Детальніше дивіться у нашому відеосюжеті: Топ Міста.