Маленька собака з величезним серцем, яка зробила для країни більше, ніж дехто за ціле життя. Днями легендарна бельгійська вівчарка Спаркі (відома також як Баба Люба та Шпуня) з павлоградського пошуково-рятувального кінологічного загону "Антарєс" отримала почесну відзнаку — орден авторського проєкту "Собака — герой України".

За два тижні Спаркі виповниться 13 років. Незважаючи на поважний вік та вроджені проблеми зі здоров’ям, вона залишається в строю, продовжуючи свою важку місію заради людей.

Шлях довжиною в життя

Спаркі — це фундамент, з якого у 2013 році на Дніпропетровщині розпочалася унікальна авторська розробка програми підготовки собак-універсалів. Завдяки вражаючим результатам реальних місій, сьогодні команда #HRDteamANTARES вважається однією з найкращих у світі в цьому напрямку.

Досягнення чотирилапої героїні вражають:

• Понад 200 загиблих знайдені завдяки Спаркі. Її робота дала можливість сотням родин отримати відповіді, завершити болісні пошуки та гідно вшанувати пам’ять своїх близьких.

• 3 врятовані людські життя.

• Участь у проєкті "НА ЩИТІ" Генштабу ЗСУ з 2017 року як унікального фахівця з пошуку тіл та останків загиблих.

• Сотні залучень у 13 областях України: від Харківщини до Херсонщини, від Київщини до Донеччини.

Більше, ніж пошуковець

Окрім роботи на завалах та в полях, Спаркі є атестованою собакою-терапевтом (GIZ, Німеччина). З 2014 року вона надає психологічну підтримку пораненим військовим, допомагає дітям у реабілітаційних центрах та дарує щиру радість усім, хто цього потребує.

Ця нагорода стала визнанням не лише феноменального нюху Спаркі, а й її неймовірної волі до життя. Команда загону безмежно вдячна ветеринарним лікарям із Києва, Харкова, Дніпра та Павлограда, які роками підтримують здоров’я чотирилапої героїні, а також усім підрозділам — ЗСУ, Поліції, СБУ та ДСНС — за багаторічну довіру.

Особливим моментом церемонії стала присутність Надії Єфременко — матері загиблого Героя. Саме Спаркі знайшла її сина під час пошукової місії, лише за годину до трагедії — підриву групи на розтяжці. Підтримка пані Надії під час нагородження була надзвичайно цінною для команди та самої Спаркі.

Кажуть, що церемонії — це лише для людей. Але кожен, хто бачив того дня Спаркі, міг підтвердити: вона виглядала абсолютно щасливою.