Справжнє єднання — це не гучні слова, а прості щоденні дії. Мешканці будинку №2 по вулиці Олеся Гончара власним прикладом довели: згуртувавшись, можна змінити світ навколо. Замість сірих стін вони створили яскравий простір, що дарує радість і дітям, і дорослим. Наші журналісти побували на місці подій та поспілкувалися з авторами цієї яскравої ініціативи.

Вулиця Олеся Гончара — саме серце Соцміста. Район вирізняється особливою архітектурою, яка має свій унікальний характер. Проте сьогодні в центрі уваги — життєствердна історія про те, як люди знаходять сили створювати красу навіть у складні часи.

Усе почалося з ініціативи трьох мешканців. Тетяна разом із родиною переїхала до нашого міста з Бахмуту. В інтерв’ю вона розповіла, що бажання змінити простір навколо виникло майже одразу після переїзду:

"Ми познайомилися з сусідами, і разом виникла ідея створити малюнки у дворі. Хотіли порадувати і себе, і дітей. Розписом займалися самі. Відтоді, як почали малювати, багато людей приїжджали просто подивитися. Наприклад, один тато з дітьми приїжджав на велосипедах щодня, щоб показати їм нових персонажів".

Однією з тих, хто підтримав ідею, стала кам’янчанка Віолета. Вона повернулася з дітьми з Польщі та одразу знайшла спільну мову з новими мешканцями будинку. Спілкуючись із нашою знімальною групою, жінка згадала, як швидко мрія стала реальністю:

"Ми сиділи, розмовляли про цю ідею, а вже наступного ранку почали малювати. З кожним днем героїв ставало все більше. Звісно, не обійшлося і без труднощів — деяким сусідам не подобалося, що ми розфарбовуємо стіни. Тому ми зосередилися на своїй частині будинку, піднімаючись все вище".

Слава про "казковий під’їзд" швидко розлетілася — до двору почали водити справжні екскурсії. Паралельно з малюнками мешканці висаджували квіти, щоб двір став ще затишнішим. Згодом Віолета разом із чоловіком розмалювали ще й під’їзд.

Хоча сьогодні родина Тетяни вже мешкає в іншому районі, зв’язок із колишніми сусідами не переривається. Вони залишаються близькими друзями та вже планують навесні знову зустрітися у спільному дворі, щоб продовжити його озеленення.