Вихідні створені для пауз. Для повільної кави, тиші й історії, у яку хочеться зануритися без поспіху. Саме тому в рубриці “Книга на вихідний” Бібліотека на Шевченка радить читання, яке проживається, а не “ковтається”.

“Остання бібліотека”, Фрея Семпсон 

Джун відмовилася від своїх мрій про коледж, нових друзів та письменницьку кар’єру, коли її мама захворіла на рак. Після її смерті дівчина зайняла мамину посаду бібліотекарки у селищі Чалкот, намагаючись пережити своє горе. Поруч з книжками вона почувається набагато комфортніше, ніж з людьми. Через свою сором’язливість Джун відчуває, що ніколи не стане улюбленицею відвідувачів, тому замикається в собі, живучи у компанії кота та улюблених історій.

Несподівано її тихе існування тривожить новина про можливе закриття бібліотеки. У Чалкоті зразу збирається строката команда з порятунку улюбленого місця, але Джун не може приєднатися до них. Але, якщо вона хоче врятувати місце, яке любить, їй все ж доведеться наважитися на сміливі зміни у своєму житті — відкрити серце для дружби та, можливо, чогось більшого.

"Остання бібліотека" Фреї Семпсон — це ніжна й дуже спокійна книга, яка читається як глибокий вдих після довгого напруження. Вона не про гучні події, а про внутрішні зрушення, які відбуваються тихо, майже непомітно, але змінюють усе.

Цей роман багато говорить про самотність і близькість, про страх перед людьми й водночас потребу в них, про книги як простір безпеки, де можна бути собою. Тут бібліотека постає не фоном, а живим серцем історії — місцем, де сходяться різні долі й де народжується відчуття спільності.

Текст дуже делікатний: без надмірної драматизації, з теплим гумором і великою повагою до внутрішнього світу людини. Це книга про підтримку, про маленьку сміливість змінюватися і про те, як навіть у найспокійніших історіях може бути багато світла.

Ідеальне читання для тих, хто любить тихі романи, бібліотечну атмосферу й історії, після яких хочеться трохи довше побути в тиші.