Сьогодні, 19 лютого, виповнилося б 104 роки від дня народження Федора Григоровича Ісаєва — людини, чиє ім’я має бути назавжди вписане в історію Кам’янського. Понад пів століття він віддав літературній праці, ставши справжнім "культурним Прометеєм" Кам’янського.

Коріння та перші кроки

Федір Ісаєв народився 19 лютого 1922 року в селі Кудашівка Криничанського району в селянській родині. Його шлях до знань розпочався в Божедарівській середній школі, яку він успішно закінчив у 1940 році. Саме тоді родина переїхала до нашого міста, де юнак почав свій трудовий шлях у газеті "Дзержинець" на посаді коректора. Він був справжнім самородком: писати почав ще підлітком, а у 1938–1940 роках його перші вірші публікували газети "Щаслива зміна", "Зоря", "Дзержинець" та журнал "Піонер".

Випробування війною

Після початку Другої світової війни через стан здоров’я Федір не був мобілізований до армії, тому виїхав в евакуацію до Узбекистану. Там він працював робітником на будівництві Фархадської ГЕС, а згодом став літпрацівником газети "Народная стройка". Проте серцем він завжди залишався на рідних берегах Дніпра, присвятивши землякам-придніпровцям цілий цикл щирих віршів. У 1944 році поет повернувся до Дніпродзержинська, який став для нього рідним домом на все життя. Працював у газеті "Дзержинець", писав вірші та невтомно займався поетичними перекладами.

Унікальне явище в українській культурі

Федір Ісаєв — це унікальний приклад митця, який без спеціальної вищої освіти досяг видатних висот у поезії та перекладі. Його творчий доробок справді вражає своєю багатогранністю.

Особливе захоплення викликає його мовна позиція: у часи, коли це було справжнім викликом, він принципово писав українською мовою. Поет ходив у вишиванці, відкрито підкреслюючи своє українське коріння. Також він проявив себе як майстер перекладу: Федір Григорович був блискучим знавцем слова, який працював навіть із такими складними мовами, як китайська та хінді.

Неймовірною є і його пісенна спадщина: за життя він написав понад 2000 творів, при цьому багато його віршів були покладені на музику, ставши популярними піснями. Важливим етапом стало визнання колег: у 1950 році вийшла його перша збірка "Придніпров’я", і того ж року він став членом Спілки письменників України. Загалом світ побачили 15 збірок поета, які стали справжнім поетичним вінком лілій для рідного краю.

Людина, яку пам’ятають архіви та бібліотеки

Федір Григорович брав активну участь у культурному житті міста. Він постійно зустрічався з читачами, його часто бачили в архівах та залах бібліотек. Він товаришував і листувався з титанами української літератури: Максимом Рильським, Володимиром Сосюрою, Павлом Загребельним. Частину свого безцінного архіву — листи та рукописи — він ще за життя передав до міського архіву, решту документів після смерті поета передала його донька.

Його добре пам’ятають у Центральній міській бібліотеці ім. Т.Г. Шевченка. Там і досі зберігаються його книжки з авторськими автографами та аркуші з власноруч написаними віршами.

До речі, поет був першим, хто у 1999 році отримав міську премію в галузі культури, літератури та мистецтва — таким чином його видатний талант отримав визнання місцевої громади.

Недооцінений геній Придніпров’я

Федір Ісаєв пішов із життя 15 жовтня 2000 року. На жаль, сьогодні його ім’я не настільки відоме широкому загалу, як воно того заслуговує. Попри статус "відомого поета" в публікаціях, на державному рівні він залишився недооціненим. Але для нас він залишається символом незламності українського духу в індустріальному серці країни. Його поезія — це ніжний та світлий пошук "стежки до людей", і сьогодні наша черга пройти цією стежкою, щоб відкрити для себе глибину його щирої душі.