Травневе сонце 6 травня щедро заливало вулиці Кам’янського, ніби натякаючи: цей день створений для краси. І дійсно, у читальному залі Центральної міської бібліотеки цього дня панувала особлива атмосфера — тут відкривалася нова сторінка творчої історії Зої Машкіної. Це вже четверта зустріч художниці з глядачами в цих стінах, і кожного разу вона стає справжнім святом для душі.

Про творчий шлях пані Зої ми вже розповідали раніше — про те, як інженер за фахом після 60 років змінила креслення на мольберт і довела всім, що для мрії не існує часових рамок. Сьогодні ж хочеться говорити про те, що вона принесла з собою цього разу. Експозиція з 27 картин стала справжнім квітковим садом під дахом бібліотеки. Особливе місце на полотнах займають улюблені квіти художниці — півонії. Пишні, живі, наповнені сонцем, вони, здається, навіть випромінюють тонкий аромат, нагадуючи про те, наскільки прекрасним є світ навколо нас.

Захід вийшов по-справжньому теплим, майже родинним. Привітати "винуватицю" свята прийшло чимало людей: старі друзі, рідні, однокласники майстрині та просто поціновувачі мистецтва. Кожен гість приносив із собою частку тепла, яка змішувалася з чарівними звуками фортепіано. Викладачка школи мистецтв №5 Лілія Заславська своєю грою додала вечору витонченості, перетворивши звичайну презентацію на справжній мистецький перформанс.

Сама Зоя Машкіна, головна героїня цього дня, з неймовірним захопленням розповідала про свої нові пошуки. Відчувалося, що кожна картина — це не просто фарби, а пережита емоція. Інтерес відвідувачів був настільки щирим, що вже в перші години вернісажу три полотна змінили власників. Вони залишаться в експозиції до її завершення, а згодом помандрують прикрашати приватні оселі.

Особливого пожвавлення додали творчі інтерактиви. Гості не лише розглядали картини, а й брали участь у розіграшах. Дві роботи художниці знайшли нових господарів прямо в залі: одна за щасливим квитком лотереї, а інша — як приз за найкраще ім’я для кота, зображеного на одній із робіт. Лунали вірші, ставилися запитання, гості ділилися спогадами та цікавилися планами на майбутнє.

Цей день залишив по собі довгий післясмак радості. А бібліотекарі вже встигли зазирнути трохи вперед – і пообіцяли, що попереду у Зої Машкіної обов’язково буде п’ята, ювілейна виставка у цих гостинних стінах. Але поки що запрошуємо всіх кам’янчан до бібліотеки на Шевченка, щоб насолодитися нинішньою експозицією — сонячною, квітковою та надзвичайно щирою.