Театральний простір замість звичних уроків: у стінах Ліцею №29 відбулася прем’єра, яка нікого не залишила байдужим. Глядачам презентували глибоке осмислення трагічної долі української інтелігенції 1920–30-х років.

Постановка зібрала повну залу: оцінити творчість ліцеїстів завітали педагоги-філологи, заступники директорів з виховної роботи, старшокласники лівобережних закладів освіти міста, а також почесна гостя — головний спеціаліст профільного департаменту Кам’янської міської ради Анна Житник.

Творчий тандем поколінь

В основі вистави лежить гармонійне поєднання юності та досвіду. Сценарій, сповнений метафор та історичного болю, написала талановита одинадцятикласниця Софія Галієва. А втілити цей амбітний задум на сцені допомогла керівниця театральної студії, вчителька зарубіжної літератури Алла Хомчик. Завдяки спільним зусиллям та всебічній підтримці директорки закладу Ольги Баштаненко, ліцейна сцена перетворилася на справжній професійний майданчик.

Між джазом Парижа та тінню репресій

Глядачі опинилися у химерній та водночас моторошній локації — умовній "залі очікування" на межі буття та небуття. Сюжет переніс присутніх у стіни харківського будинку "Слово", де затишок творчих вечорів щомиті міг обірватися стукотом у двері.

Актори майстерно відтворили на сцені контрасти тієї епохи:

• Бунт Михайля Семенка розкрився через образ епатажного футуриста, який прагнув реформувати українську поезію та до останнього подиху кидав виклики тоталітарній машині, а його вірші звучали як маніфест абсолютної свободи.

• Злам Павла Тичини показав психологічно складну лінію поета-генія, який фізично вцілів, але був змушений "убити" у собі автора "Сонячних кларнетів", ставши заручником жорсткої радянської цензури.

• Атмосфера часу завдяки вдалим режисерським рішенням дозволила глядачам чітко відчути дисонанс між легким ритмом закордонного джазу та холодним жахом чекістських переслідувань.

Головний меседж постановки: Кулі та репресії здатні знищити митців, але вони безсилі проти їхньої спадщини. Слово виявилося сильнішим за тоталітарний режим.

Цей захід став не просто культурною подією, а справжнім емоційним потрясінням для кожного присутнього. Організатори висловлюють щиру вдячність акторам за щирість, а гостям — за збереження національної пам’яті та повагу до нашої трагічної, але величної історії.