Хто такі краєзнавці? Дослівно це слово означає "той, хто знає край". Напередодні Всеукраїнського дня краєзнавців ми вирішили зазирнути за лаштунки цієї справи та дізнатися більше про людей, які роками по крихтах збирають історію нашого міста. Для цього ми завітали до Краєзнавчого товариства "Кам’янське–Дніпродзержинськ", яке вже майже 18 років діє при Центральній міській бібліотеці імені Тараса Шевченка.

Від спільної мрії до першого засідання

Ідея створення такого осередку виникла задовго до його офіційного старту. Близько двох років однодумці обговорювали формат організації, яка могла б об’єднати дослідників Кам’янського.

Тетяна Герасюта, голова Краєзнавчого товариства "Кам’янське–Дніпродзержинськ":

"До бібліотеки прийшов Олександр Слонєвський — тоді ще металург, який мав багато матеріалів про місто. Ми почали мріяти про те, щоб зібрати навколо цієї теми якомога більше людей, дізнаватися нове та популяризувати те, що відкрили самі. 28 грудня 2008 року в читальній залі Центральної бібліотеки зібралися всі: і музейні працівники, і майбутні краєзнавці. Тоді ми й оголосили про створення нашого товариства".

Серед перших учасників були Ігор Подзерко, Ніна Циганок, Людмила Глок, Любов Алексієвська, Ольга Таланкіна, Юрій Питель, Римма Занько та Олександр Слонєвський. Це були представники абсолютно різних професій, об’єднані спільним інтересом. Сьогодні організація налічує вже близько сотні кам’янчан, а її незмінним домом залишається Центральна міська бібліотека.

Ніна Циганок, історик, краєзнавець, ветеран музейної справи:

"Оскільки я 42 роки пропрацювала в музеях, для мене історія Кам’янського — це як власна біографія. Я мріяла створити таке товариство на базі музею, але пішла звідти, не встигши це реалізувати. І тут Тетяна Іванівна Герасюта підхопила цю ідею".

18 років пошуків: сотні доповідей та десятки книг

У грудні цього року товариство святкуватиме своє 18-річчя. За цей період дослідники підготували понад 200 доповідей, а кожне засідання стабільно збирає від 30 і більше слухачів. У доробку учасників — десятки книжкових презентацій, photoвиставок та тематичних заходів. Один лише Олександр Слонєвський видав близько двадцяти книг з історії Кам’янського. Свої праці також друкували Любов Алексієвська, Тарас Шульга, Михайло Резников.

Ці дослідження знаходять щирий відгук у містян, а для самих краєзнавців пошук став стимулом постійно рухатися вперед. Наприклад, найстарший член товариства, колишній металург, а нині волонтер Іван Калюжний присвятив себе дослідженню козацької старовини. Він неодноразово бував у селі Капулівка на могилі кошового отамана Івана Сірка, щоразу відкриваючи для себе нові історичні факти, які спонукають не зупинятися на досягнутому.

Загалом у кожного краєзнавця в товаристві є своя унікальна ніша. Так, журналіст Віктор Куленко вже багато років поспіль по крихтах збирає спортивну історію регіону. Його захоплення починалося зі звичайного колекціонування газетних вирізок. Згодом, озброївшись фотоапаратом та диктофоном, він почав фіксувати міські події та записувати спогади старожилів. Багатьох із тих людей уже немає, але завдяки цим записам їхні історії назавжди збереглися для нащадків.

Виправляючи помилки минулого

На початку шляху в учасників товариства були сумніви: чи вистачить тем для вивчення та чи вдасться уникнути помилок? Неточності трапляються й досі, але в цьому і є різниця між музейниками та краєзнавцями. Якщо перші переважно зберігають спадщину, то другі — активно шукають нові факти та відкривають невідомі сторінки, працюючи в архівах.

Любов Алексієвська, екскурсовод та краєзнавець:

"Я хочу звернутися до молоді. Зараз стало модно досліджувати свій родовід, шукати генеалогічне дерево. Не чекайте, що хтось напише історію за нас. Ми тисячу разів переконувалися, що написане в радянські часи дуже часто не відповідає дійсності. Саме краєзнавці зуміли з’єднати ці пазли — від сімейних історій до офіційних літописів. Ми виправили багато помилок, знайшли масу нової інформації та видали 10 колективних збірників. Мені особисто належить авторство чотирьох книг".

Сучасний подих краєзнавства

Сьогодні діяльність товариства вийшла далеко за межі бібліотечних стін. Краєзнавці активно працюють у соціальних мережах, а справжнім трендом стали авторські пішохідні екскурсії. Вони збирають не лише гостей, а й самих кам’янчан, які починають зовсім по-новому дивитися на знайомі вулиці та будинки.

Адже краєзнавство — це не просто сухі цифри, це живий зв’язок поколінь. На переконання Віктора Куленка, кожній людині важливо знати історію як свого власного роду, так і рідного міста, та обов’язково ділитися цими знаннями з іншими.

Учасники товариства пишаються тим, що їм уже вдалося відродити чимало забутих сторінок міського літопису. Водночас, як зазначає Любов Алексієвська, краєзнавці дуже сподіваються на постійну підтримку з боку міста, а також на плідну співпрацю з професійними істориками, які б не відверталися від знахідок ентузіастів, а допомагали доповнювати нашу спільну справу.