У понеділок, 29 червня, представники громадської організації "Голос Героїв" із Кам’янського здійснили важливу та емоційно насичену поїздку до Павлограда. За сприяння міського голови Андрія Білоусова, який оперативно відгукнувся на запит та надав транспорт для подорожі, родини загиблих українських воїнів змогли на власні очі побачити унікальний Музей російсько-української війни "У діда".

Для спільноти, яку об’єднало спільне горе та велика гордість за своїх рідних, ця поїздка стала не просто екскурсією, а можливістю зануритися в історію нашої сучасної боротьби та збереження пам’яті про ціну української свободи.

Жива історія, зібрана на передовій

Павлоградський музей "У діда" — місце дійсно унікальне. Тут на одній локації зібрано понад 20 тисяч експонатів, кожен з яких має пряме відношення до теми війни. Хоча основна частина експозиції присвячена подіям сучасної російсько-української війни, тут також зберігаються артефакти Першої та Другої світових воєн: автентична зброя, елементи спорядження, військовий одяг та предмети армійського побуту різних епох. Окрім суто військових речей, у музеї є місце і для глибоких культурних коренів України — зокрема, тут представлена унікальна колекція старовинного автентичного народного одягу з різних регіонів нашої країни.

Творцем цього масштабного проєкту є ветеран і волонтер Анатолій Токарєв із позивним "Дід". Чоловік захищає Україну зі зброєю в руках ще з 2014 року. На його долю випали надскладні випробування: російський полон, катування, але йому вдалося вирватися з неволі. Протягом усіх років служби та волонтерства Анатолій збирав артефакти. Більшість експонатів — зброю, уламки снарядів, шеврони, тубуси від гранатометів, елементи знищеної ворожої техніки — він особисто привіз із передової.

Від родинного кафе — до військової "корчми" та музею

Історія створення самого приміщення музею не менш захоплива, ніж його експонати. Музей відкрили у 2019 році в будівлі, де раніше працювало успішне кафе "Наталі", що належало дружині Анатолія. Проте з початком російської агресії у 2014 році звичне життя родини кардинально змінилося: подружжя пішло на фронт, а цивільний заклад перетворився на справжню військову корчму.

"Це було кафе моєї дружини. Їй набридло сидіти вдома, і вона прикривала нас, коли ми міняли полонених. Вона добре стріляє і може добу пролежати не рухаючись. Ось це робота снайпера. Вона приїхала назад, спробувала відновити роботу кафе, але потім сказала, що нічого не хоче. Каже: “Забирайте та зробіть музей”. Обов’язкова умова: діти сюди приходять безкоштовно", — згадує Анатолій Токарєв.

Першими експонатами майбутнього музею стали тубуси від використаних гранатометів та осколки мін і снарядів. Засновник розповідає, що разом із побратимами вони назбирали майже 400 кілограмів таких уламків і викували з них символічний пам’ятник у вигляді меча.

Коли у 2022 році розпочалася велика повномасштабна війна, Анатолій, попри те, що йому було вже суттєво за 60 років, знову взяв до рук зброю. За часи нового етапу оборони колекція музею стрімко поповнилася сотнями нових трофеїв: гільзами, речами окупантів, шевронами ворожих підрозділів. Згодом через поважний вік чоловік звільнився з війська, проте не полишив боротьбу. Зараз він усе життя присвячує волонтерству — разом із помічниками забезпечує кілька десятків підрозділів на передовій, за що має безліч нагород та подяк, — а також розвитку свого музею.

Цікаво, що з початком повномасштабного вторгнення музей став не просто виставковим залом, а й матеріальним резервом для фронту. Анатолій зізнається, що кілька важких експонатів знову "повернулися" на передову нищити ворога: зокрема, два відремонтовані танки та декілька бронемашин.

Створено для того, щоб пам’ятало майбутнє покоління

Анатолій Токарєв наголошує: цей простір створювався не для сухої статистики і не для розваги дорослих. Головна аудиторія музею — це українські діти та молодь. Вони мають на власні очі бачити і розуміти, за що воює їхній народ та яку страшну ціну платять українські патріоти за незалежність.

"Цей музей зроблений не для дорослих. Дорослі знають, що це війна, не для бійців. Бійці заходять сюди, вони кажуть: “Ми як удома себе відчули”", — ділитися Дід.

На делегацію з Кам’янського відвідини музею справили колосальне та глибоке враження. Для людей, які втратили на цій війні найдорожче — своїх чоловіків, синів, батьків, — кожен куточок експозиції відгукувався особливим болем. У колі громадської організації зазначають:

"Коли ходиш тут, розумієш, що війна — це не просто новини чи статистика. Це конкретні речі. Поряд із уламками ракет, якими нас намагаються знищити, лежать речі, відібрані в наших людей: золото, прикраси, особисті цінності, які вороги просто здирали з цивільних. Це історія, яку ми маємо пронести крізь час, а ціна нашої свободи ніколи не має бути забутою".

Сила в єдності: місія "Голосу Героїв"

Громадська організація "Голос Героїв" із Кам’янського — це потужне об’єднання родин загиблих Захисників України. Вона стала надійною опорою для людей, які переживають невимовний біль втрати. Спільне горе не зламало їх, а навпаки — згуртувало, дало сили діяти, підтримувати одне одного, займатися активним волонтерством, допомагати фронту та тримати в фокусі суспільної уваги пам’ять про полеглих земляків.

Після повернення додому представники організації поділилися своїми емоціями на офіційній сторінці "Голосу Героїв" у фейсбуці:

"Ми відвідали музей у Павлограді, де зібрана історія нашої боротьби, починаючи з 2014 року. Насамперед хочемо висловити щиру та велику вдячність міському голові Андрію Леонідовичу Білоусову. Дякуємо за Вашу постійну підтримку наших громадських ініціатив та, зокрема, за наданий транспорт, завдяки якому ми змогли здійснити цю поїздку. Ваша допомога дала нам змогу побачити на власні очі те, про що ми зобов’язані пам’ятати.

Кожна експозиція в цьому музеї — це момент, коли перехоплює подих. Уламки ворожих ракет, збиті "Шахеді"… Але найболючіше — це особисті речі наших людей, прикраси, які російські нелюди цинічно знімали з українців. Кожен такий експонат — це доказ злочинів, про які не можна мовчати. Це була не просто поїздка, а важливий крок пам’яті та стійкості. Дякуємо за можливість доторкнутися до нашої історії та вкотре усвідомити, за що ми боремося. Разом до Перемоги!"

Цей візит ще раз довів: історія нашої боротьби пишеться прямо зараз, і обов’язок кожного в тилу — зберегти пам’ять про кожен її день, про кожного Героя та про ту неймовірну ціну, яку Україна платить за право бути вільною.