Рівно сто років тому, 20 липня 1926 року, над берегами Дніпра розгорнулася одна з наймасштабніших ідеологічних битв за ідентичність великого українського міста. Саме цього дня імперський Катеринослав офіційно припинив своє існування на мапах, перетворившись на радянський Дніпропетровськ. Ця назва міцно вросла в офіційні документи на довгі дев’ять десятиліть, аж поки у 2016 році місто нарешті не скинуло ідеологічний баласт, здобувши своє сучасне, лаконічне ім’я — Дніпро. Проте шлях до цієї свободи був сповнений дивовижних кулуарних інтриг, політичного абсурду та запеклих суперечок.

Спроби більшовиків стерти пам’ять про імператрицю Катерину II почалися задовго до 1926 року. Мало хто знає, але ще у 1924 році місцеві радянські керівники згарячу ухвалили рішення назвати місто Краснопревськом — на честь одного з революційних районів Москви. На щастя для майбутніх поколінь, вищі інстанції цей відвертий абсурд не затвердили. До речі, це була вже не перша спроба переписати історію міста: на межі XVIII та XIX століть російський імператор Павло I через ненависть до своєї матері встиг на п’ять років перейменувати Катеринослав на Новоросійськ, але після його смерті все повернулося на свої місця.

Коли влітку 1926 року питання зміни назви постало остаточно, розгорнулася справжня дискусія. Національно орієнтована українська інтелігенція та історики пропонували красиві, пов’язані з козацьким минулим краю варіанти — Дніпрослав або Січеслав. Проте радянська влада мала свої плани. Місто вирішили назвати на честь річки та Григорія Петровського — тодішнього очільника всеукраїнського радянського старостату.

Іронія та трагізм цієї назви полягали в тому, що Петровський згодом стал одним із головних архітекторів та організаторів Голодомору 1932–1933 років в Україні. Мабуть, розуміючи кривавий шлейф цього імені, радянська пропаганда пізніше намагалася вигадати красиву легенду для іноземців та нащадків, стверджуючи, що друга частина слова "Петровськ" насправді вшановує святого апостола Петра.

Сучасне ж ім’я міста, затверджене Верховною Радою у травні 2016 року в межах декомунізації, насправді не було вигадкою політиків. Його створили самі люди. Впродовж багатьох десятиліть мешканці міста та всієї країни у повсякденній мові скорочували громіздке і важке для вимови "Дніпропетровськ" до рідного та гордого "Дніпро". Новий закон просто зафіксував у документах те, що давно вже було нормою життя.

Кожна зміна імені цього мегаполіса чітко відображала зміну цілих епох. Місто пройшло складний шлях від імперського форпосту до закритого радянського промислового гіганта, щоб зрештою стати сучасним, вільним і міцним серцем українського Сходу.

Хроніка зміни імен:

• 1776 – 1797: Катеринослав (первинна назва)
• 1797 – 1802: Новоросійськ (за примхою Павла I)
• 1802 – 1926: Катеринослав
• 1926 – 2016: Дніпропетровськ (ідеологічне радянське ім’я)
• З 2016 року: Дніпро (сучасна, офіційна назва)

Сьогодні, оглядаючись на сто років назад, стає очевидним: кожне перейменування міста відображало зміну епох. Від імперського закладення "міста на трьох пагорбах" до радянського промислового гіганта й, нарешті, до сучасного форпосту української незалежності — Дніпро пройшов довгий шлях, щоб повернути собі справжнє, природне та вільне ім’я.