Історія про безмежну батьківську любов, людську великодушність та злагоджену роботу трансплантологів, які вибороли майбутнє для хлопця з П’ятихаток.

Для більшості підлітків 17 років — це час мрій, навчання та великих планів. Проте для Станіслава з П’ятихаток це була реальність за суворим графіком гемодіалізу. У 15 років через важку хворобу нирки хлопця перестали працювати. Щоб вижити, юнак був змушений тричі на тиждень долати шлях до Запоріжжя на виснажливі процедури очищення крові.

Увесь цей складний шлях він долав разом із матір’ю — пані Любов. Втративши на війні старшого сина, вона понад усе у світі боялася втратити ще й молодшого.

"Є донор!": два слова, на які чекали роками

Порятунок прийшов із Дніпра. У 4-й міській клінічній лікарні лікарі констатували смерть мозку в одного з пацієнтів. Родина померлого зробила надзвичайно важке, але шляхетне рішення — дала згоду на посмертне донорство, подарувавши шанс іншим на життя.

"Для молодого пацієнта ми свідомо чекали на максимально сумісний донорський орган. Після появи донора команда діяла максимально оперативно, щоб скоротити час холодової ішемії", — розповів завідувач відділення трансплантації та нефрології Запорізької обласної клінічної лікарні, кандидат медичних наук Євген Гайдаржі.

Отримавши заповітний дзвінок, мати із сином одразу вирушили до Дніпра. У 4-й міській лікарні дніпровські медики під керівництвом генеральної директорки Наталії Бут разом із колегами-трансплантологами із Запоріжжя провели складний мультиорганний забір.

Операція попри блекаут

Відлік часу йшов на години. Вилучену нирку негайно доправили до Запоріжжя. Того дня прифронтове місто переживало знеструмлення через ворожі атаки, проте ані темрява, ані складні умови не зупинили лікарів.

Завдяки професіоналізму та злагодженості команди Запорізької обласної клінічної лікарні — єдиного центру трансплантації на південному сході України, який стабільно входить до топ-10 центрів країни, — пересадка нирки минула успішно.

"Ця історія стала можливою завдяки професіоналізму наших лікарів, співпраці з колегами з 4-ї міської лікарні Дніпра, підтримці місцевої влади та, насамперед, великому людському рішенню родини донора", — наголосив генеральний директор ЗОКЛ Ігор Шишка.

Нові мрії та віра в майбутнє

Сьогодні Станіслав проходить етап відновлення. Попереду ще довга реабілітація, але головне вже зроблено — юнак більше не залежить від апаратів штучної нирки.

Тепер Станіслав знову посміхається та будує плани. А його найбільша мрія сьогодні дуже проста й близька кожному з нас — просто жити під мирним українським небом.