Щороку 9 серпня світ відзначає Всесвітній день книголюбів. Це неофіційне, але надзвичайно тепле свято зародилося у США і швидко охопило планету, об’єднавши всіх, для кого друковане слово — не просто набір літер, а окремий внутрішній всесвіт. У добу нескінченного інформаційного шуму та тривожних новин це свято набуває особливого значення. Напередодні цієї дати ми завітали до Центральної міської бібліотеки Кам’янського, щоб дізнатися, чим живе місцеве читацьке співтовариство, які книги обирають містяни та чому читання в наш час перетворилося на справжній емоційний порятунок.

Простір, де лікують словом і чашкою чаю

У Центральній міській бібліотеці Кам’янського вже понад рік діють особливі зустрічі з бібліотерапії. Це затишне коло, куди приходять здебільшого жінки різного віку та професій. Тут немає суворих академічних лекцій чи обов’язкових програм. За чашкою чаю відвідувачки діляться враженнями від прочитаного, згадують улюблені сюжети та просто спілкуються.

Запрошення приєднатися до невимушеної розмови напередодні свята відкрило дивовижну картину: наші містянки не просто читають — вони живуть книгами. Серед присутніх були й самі працівниці бібліотеки, які мають прямий доступ до книжкових новинок, і вчителька англійської мови Джульєтта, і молода дівчина Софія, яка цього року закінчила школу та готується до вступу у виш, і пані Любов Іванівна — найстарша учасниця зустрічі, яка через війну змушена була переїхати до Кам’янського з Луганщини.

Для кожної з них читання — це не просто хобі, а виважений вибір на користь емоційного здоров’я.

Зупинитися в моменті: чому книжка перемагає короткі відео

Головне питання, яке обговорювали за чаєм: чому саме книга, коли навколо стільки швидких розваг і готового медіаконтенту? Учасниці зустрічі одностайно зазначають, що читання стало для них головним інструментом перезавантаження.

Сучасні соцмережі, короткі відео та стрічки новин дають швидкий дофамін. Переглядаючи їх, людина часто навіть не встигає усвідомити власні емоції, а дні зливаються в один суцільний потік. Книга діє протилежно. Вона вимагає зупинки. Коли ти читаєш, мозок самостійно проєктує світ: будує величні замки, малює обличчя героїв, відтворює шурхіт листя чи шум міських вулиць. На відміну від фільму, де режисер уже все вирішив за глядача й вирізав найтонші нюанси, книга залишає простір для авторського слова та власних почуттів.

Крім того, читання виконує важливу захисну функцію. Усвідомлене занурення в сюжет дозволяє бодай на годину відключитися від безперервного потоку новин, які заганяють у важкий емоційний стан, і відновити ментальні сили.

Традиції, електронні сторінки та мовні відтінки

Стереотип про те, що люди в транспорті зі смартфонами лише гортають стрічку новин, спростовують самі читачки. Багато хто обирає саме електронний формат для поїздок чи у моменти, коли друкована новинка ще не дісталася полиць. Проте електронна книга не витіснила паперову, а стала її доповненням. Чимало містян спочатку знайомляться з твором у цифровому вигляді, а потім купують паперове видання, щоб відчути вагу книги, шурхіт сторінок та атмосферу справжнього читання.

Цікавим виявився і підхід до вибору мови. Наприклад, Джульєтта обирає літературу англійською в оригіналі. Вона пояснює це прагненням відчути справжній характер персонажа, адже при будь-якій адаптації втрачаються унікальні гумористичні відтінки чи особливості мови автора. Для тих, хто лише вивчає мову, бібліотека пропонує двомовні видання, де з одного боку сторінки розміщено оригінальний текст, а з іншого — український переклад.

"Кобзар" у валізі та книги на безлюдний острів

Одним із найзворушливіших моментів зустрічі стала розмова про найцінніші книги. Коли зауважили про вимушений переїзд через війну, Любов Іванівна поділилася, що залишаючи рідну домівку на Луганщині, вона взяла із собою найважливіше — "Кобзар" Тараса Шевченка. Ця книга стала для неї не просто символом рідного дому, а й джерелом сили.

На запитання про те, яку єдину книжку кожна взяла б із собою на безлюдний острів, відповіді виявилися надзвичайно різноманітними. Хтось обирає "Хоббіта" Джона Р. Р. Толкіна — класику епічного фентезі, яка нагадує, що попри будь-які перешкоди завжди є шанс повернутися додому. Хтось надає перевагу поетичним збіркам та класичній драмі, адже це тексти, до яких можна повертатися нескінченно. Для інших порятунком є "Гаррі Поттер і Напівкровний Принц" — історія про дружбу та випробування, яка неодноразово допомагала долати складні життєві етапи. Також звучав вибір на користь роману "451 градус за Фаренгейтом" Рея Бредбері як книги, у якій завжди живе надія. А більш практичні читачки зупинили свій вибір на енциклопедії з виживання або збірниках мудрих афоризмів.

Чим живе бібліотечний фонд у Кам’янському

За офіційними даними відділу обслуговування користувачів Центральної міської бібліотеки ім. Т. Г. Шевченка, станом на серпень у закладі зареєстровано понад 2,6 тисячі активних читачів, яким від початку року видано майже 28 тисяч книг. Також було озвучено ще одну промовисту цифру: щороку до бібліотеки записується близько 4 600–5 000 нових читачів, серед яких чимало внутрішньо переміщених осіб.

Читацькі вподобання кам’янчан утворюють виразну картину. На першому місці за популярністю стабільно тримаються детективи та жіночі романи про життя. Другу сходинку впевнено посідає комбатантська проза. Останнім часом інтерес до воєнної тематики помітно зріс: читачам потрібна рефлексія, щоб осмислити події сьогодення та пропустити їх через власний досвід. Третє місце ділять фантастика, фентезі та жахи, а на четвертому залишається психологічний і мотиваційний нонфікшн.

Серед вікових категорій найактивнішими відвідувачами є люди віком 60+ (вони становлять 34% від загальної кількості) та містяни віком від 35 до 59 років (32%). Читачі старшого віку мають більше вільного часу і нерідко беруть по 5–10 книг на місяць, а найактивніші долають по 80–100 видань на рік. Молодь віком 18–35 років становить 26% читачів. Вони частіше звертаються до сучасних новинок, які популяризуються через соціальні мережі BookTok та Bookstagram, або шукають літературу із саморозвитку.

Серед українських авторів найчастіше запитують твори Світлани Талан, Макса Кідрука, Наталії Гурницької, Ірен Роздобудько, Сергія Пономаренка та Дарини Гнатко. Із зарубіжних письменників популярністю користуються Крістін Генна, Коллін Гувер, Стівен Кінг, Саймон Бекетт та Роберт Ґелбрейт. Водночас не втрачає своїх позицій і світова класика: твори Джека Лондона, Агати Крісті, Еріха Марії Ремарка, Джорджа Орвелла та сестер Бронте продовжують знаходити нові покоління шанувальників.

Більше ніж просто книжкові полиці

Сьогодні бібліотека в Кам’янському остаточно трансформувалася з простого сховища книг у живий майданчик для людського спілкування. Майже при кожній філії діють україномовні розмовні клуби та читацькі спільноти, де збираються від 6 до 15 постійних учасників. Тут зароджується справжня дружба, яка виходить далеко за межі бібліотечних стін.

Як виявилося під час нашого спілкування, у Кам’янському живе безліч справжніх книголюбів. Для них книга — це і вірна подружка, і мудра порадниця, і надійний емоційний щит, і тиха гавань у буремні часи. Це люди з глибоким внутрішнім світом, які знаходять час для читання попри щоденну метушню, роботу та побутові клопоти. Їхнє прагнення до саморозвитку, збереження духовної краси та любов до друкованого слова викликають щиру повагу й натхнення.

Тож Всесвітній день книголюбів це чудовий привід для кожного з нас зробити маленьку паузу. Попри шалений ритм життя, постійний супровід гаджетів та нескінченні сповіщення у смартфонах, не забуваймо про диво, яке ховається між паперовими сторінками. Завітайте до міської бібліотеки, поблукайте між стелажами, відчуйте цей особливий запах книжкових полиць та знайдіть історію, яка відгукнеться саме у вашому серці.