Щороку до поліції надходять тисячі повідомлень про зникнення дітей. На щастя, у більшості випадків правоохоронцям вдається успішно завершити пошуки упродовж першої доби. Проте фахівці Кам’янського районного управління поліції наголошують: у таких ситуаціях зволікати не можна. Кожна хвилина є безцінною.

Чому діти йдуть з дому?

За словами начальниці сектору ювенальної превенції Кам’янського районного управління поліції Дарини Довгополи, з початку року на території міста зафіксовано 114 звернень щодо зникнення дітей, і ця цифра має тенденцію до зростання, а серед основних причин, чому підлітки залишають місце перебування, виділяють сварки та непорозуміння з рідними, бажання стати самостійними та незалежними, а також наслідування друзів та сучасних трендів.

"Діти йдуть гуляти до друзів та не повідомляють батькам, що планують залишитися з ночівлею, або у них вимикається зв’язок, вони десь їдуть відпочивати і не відповідають на дзвінки", — пояснює Дарина Довгопола.

Також окрему категорію складають діти з особливостями освітнього розвитку, які можуть самостійно піти з дому та заблукати в місті. У таких випадках поліція негайно орієнтує всі екіпажі на терміновий пошук.

Алгоритм дій для батьків

Якщо ви виявили, що дитини немає вдома і вона не виходить на зв’язок — не чекайте, одразу телефонуйте на спецлінію "102".

Чим швидше надійде повідомлення, тим оперативніше поліція зможе:

• Встановити коло зв’язків та ймовірне місце перебування.

• Перевірити місця скупчення дітей.

• Залучити всі необхідні наряди, включно з працівниками вокзалів (якщо є підозра, що дитина виїхала за межі міста).

Дарина Довгопола підкреслює, що важливо не приховувати від поліції інформацію про конфлікти, що відбулися вдома, адже ці дані допомагають ефективніше розшукати підлітка та упередити вчинення злочину стосовно нього.

Роль профілактики

Якщо дитина систематично залишає місце мешкання (двічі протягом року), вона ставиться на профілактичний облік як "дитина-утікач". З такою родиною починають працювати фахівці: з’ясовуються причини такої поведінки, може бути залучений Центр надання соціальних послуг, а дитина — тимчасово поміщена до реабілітаційного центру для перевірки всіх обставин.

Маркери кризи: на що звернути увагу?

Дитячий і клінічний психолог БФ "Карітас-Кам’янське" Лілія Литвиненко радить батькам бути дуже уважними до "тривожних дзвіночків", які можуть свідчити про емоційну кризу дитини:

• Різка зміна поведінки (замкнутість або, навпаки, агресія).

• Фрази на кшталт: "Без мене вам буде тут краще".

• Різка втрата інтересу до справ, які раніше захоплювали.

• Роздавання своїх улюблених речей.

Як побудувати довіру?

Війна виснажує нервову систему, знижуючи стійкість до стресу як у дорослих, так і у дітей, тому психолог Лілія Литвиненко дає кілька порад для зміцнення довіри в родині. По-перше, приділяйте щодня хоча б 15 хвилин якісного спілкування з дитиною без використання гаджетів. По-друге, слухайте дитину без засудження та не знецінюйте її проблеми фразами типу "це дурня" або "які в тебе можуть бути проблеми". По-третє, будьте надійним тилом і домовтеся з дитиною, що б не сталося, вона завжди може вам зателефонувати та знайде підтримку, а не критику.

Дім має бути місцем, де дитину люблять і приймають такою, якою вона є. Коли дитина відчуває, що вона не одна і її завжди чекають вдома, вона стає набагато сильнішою перед життєвими викликами.