Роки, що настали після лихоліття Другої світової, були для міста добою справжнього піднесення. В одному з найбільших індустріальних центрів України відновлювалися й розбудовувалися заводи, зростало населення, надзвичайних масштабів набуло житлове будівництво.

Головним архітектором міста у 1945–1952 роках і автором його тодішнього генплану був Сергій Георгійович Брусов. Разом із дружиною – архітекторкою Ольгою Олексіївною Брусовою – та іншими талановитими зодчими вони створили архітектурне обличчя центральної частини Кам’янського-Дніпродзержинська, і не тільки її.

Великі промислові підприємства у той час вели забудову як багатоквартирними будинками, так і одно- та двоквартирними садибного типу з індивідуальними земельними ділянками. Переважна більшість будинків зводилася за типовими проєктами повоєнних серій.

Одним із таких був проєкт 115-1 архітектора Селівановського. Будинок складався з загальної жилої кімнати, спальні, кухні, великої веранди, передпокою, шлюзу, санвузла, комори та вбудованої шафи. Над усім цим панувало величезне горище. Скільки ж простору лишалося там невикористаним!

Архітектор Брусов здійснив переробку цього проєкту. Без порушення загального архітектурного та конструктивного рішення він розмістив під дахом дві додаткові кімнати. Таким чином будинок із двокімнатного став чотирикімнатним, а житлова площа його зросла вдвічі. Порівняно з первісним проєктом будівництво виходило на 30 відсотків дорожчим, зате вартість одного квадратного метра була на 36 % нижчою.

І нині, по багатьох роках, такі будинки стоять у різних районах міста: якісь перебудовані господарями, інші ж зберегли автентичний вигляд. От на верхньому фото – один із них у соцмісті азотно-тукового заводу, а взято світлину з книги архітектора Йосипа Наймарка «Архитектура малоэтажного жилого дома усадебного типа» 1954 року, завдяки якій ми й дізналися цю історію.

Долучайтеся, читайте та дивіться новини МІС ТБ на ресурсах: YouTube, Facebook, Instagram, Telegram