Понад сімдесят років тому над Дніпром виросла гарна білосніжна будівля, схожа на античний храм, – водна станція металургійного заводу.

Річкову її тему підкреслили круглі віконця-ілюмінатори, а обабіч будови постали динамічні скульптури плавчині та плавця.

"Спортивна водна база колективу фізкультури заводу ім. Дзержинського відкрита на Дніпрі в 1951 році. Велике світле приміщення, добре обладнане, стало місцем фізичного виховання молоді.

Водна база має в своєму розпорядженні байдарки, парусники, катери, академічні судна та різне спортивне приладдя. Регулярно провадяться учбово-тренувальні заняття, відбуваються спортивні свята, загальноміські змагання по водному спорту", – так описувалася спортивна водна база "Металург" у довіднику-путівнику "Дніпродзержинськ" 1960 року.

Цікаві спогади щодо заснування цього закладу наводив ветеран-металург і краєзнавець Ігор Вікторович Подзерко в книзі "Мой город" (2011). Автор зазначав, що його батько, будучи в повоєнні роки секретарем парткому заводу, товаришував із Володимиром Васильовичем Щербицьким, майбутнім очільником радянської України, який на той час був секретарем міськкому партії.

"Я, тогда 16-летний парень, помню дружеские встречи отца и Щербицкого – и у нас дома, и на отдыхе на Днепре, где друзья отдыхали с семьями. Помню, что именно в такой, как сейчас называют, неформальной обстановке, в разговоре отца и Щербицкого и родилась идея о строительстве на заводе своей водноспортивной базы. Время было нелегкое, завод еще залечивал раны, нанесенные войной, не полностью были восстановлены все цехи, но руководство предприятия, и, я считаю, это стоит подчеркнуть, уже думало о здоровье трудящихся, о спорте, активном культурном отдыхе металлургов", – наголошував Ігор Подзерко.

Принагідно автор нагадав, що до революції, за часів директорства Ігнатія Ігнатійовича Ясюковича, на Дніпровському металургійному заводі був єдиний на всю округу клуб веслувального товариства, – тож поновлення цієї доброї традиції вийшло глибоко символічним. Насправді водний спорт серед працівників заводу цілком собі культивувався і в двадцяті-тридцяті роки – тут же йшлося саме про повоєнне відновлення.

"Непосредственно курировал строительство водноспортивной базы тогда профком и его председатель А. И. Иванченко и, конечно же, дирекция в лице директора завода Н. М. Фоменко", – розповідав Ігор Подзерко. До речі, фотографії, вміщені тут, – теж його авторства.

Спорудження водноспортивної бази для розвитку веслувального спорту цілком виправдало себе. На рахунку її представників було чимало перемог у змаганнях всеукраїнського та міжнародного рівня. Найвагомішим же досягненням стало олімпійське "золото" в Лондоні 2012 року жіночої парної четвірки з академічного веслування.

Нині цей спортивний заклад уже став надбанням історії – але ми пам’ятаємо!

Долучайтеся, читайте та дивіться новини МІС ТБ на ресурсах: YouTube, Facebook, Instagram, Telegram