Український бренд OLIZ, який першим в Україні започаткував створення артхусток, перевипустив свою знамениту колекцію із зображеннями картин та рядками віршів Тараса Шевченка. Лінійка була розроблена три роки тому спільно з Національним музеєм Тараса Шевченка, і тоді колекція була випущена невеликим тиражем. Тому цього року, з огляду на її унікальність та затребуваність, напередодні 210-річчя з дня народження Шевченка бренд вирішив перевипустити хустки, щоб привернути більше уваги до художнього таланту митця.

"Зі школи ми звикли до того, що Шевченко — геніальний поет. Але цікаво, що у дитинстві він мріяв бути художником і зрештою, завдяки своєму таланту і наполегливості, став мультижанровим митцем, який працював в абсолютно різних техніках. Він створював ілюстрації, гравюри, офорти, акварелі та сепії. На наше щастя, більшість його художньої спадщини зберігається саме в Національному музеї Шевченка у Києві, разом з яким ми створили цю колекцію, — розповідає Христина Оліярник. — Нам хочеться, щоб якомога більше людей знали про цей талант Шевченка, і, можливо, завдяки нашим хусткам хтось вирішить найближчими вихідними сходити до музею чи просто більше почитати про творчість поета", – засновниця бренду OLIZ Христина Оліярник.

На хустці, створеній за мотивами роботи "В Україні, 1845", відтворено українську хату, намальовану Шевченком під час мандрівки Україною.

Однією з найяскравіших робіт колекції є шовкова хустина "Циганка-ворожка". Вона створена за однією з найбільш впізнаваних картин Шевченка, на якій відтворена сцена ворожіння на долоні.

На хустині "Натурниця" відтворено знамениту однойменну роботу, яку Шевченко створив в 1840 році. Перейнявши популярний у європейському мистецтві сюжет з напівоголеною жінкою в інтер’єрі.

"Казашка" — це картина, яку Шевченко написав під час свого десятирічного заслання. Робота вражає магічною грою світла й тіні, що створює у глядача ефект присутності.

І кульмінацією лімітованої колекції стала хустина, на якій відтворено легендарний вірш "Садок вишневий коло хати". Шевченко написав його у травні 1847 року, перебуваючи далеко від дому — за ґратами у петербурзькому казематі.