31 серпня на телеканалі "2+2" відбудеться прем’єра 8-серійного пригодницького серіалу "Пригоди козака Виговського". Стрічка розповідає вигадану історію про молоді роки майбутнього гетьмана Війська Запорозького Івана Виговського.

Події серіалу розгортаються у XVII столітті. У центрі сюжету — молодий Виговський, який проходить шлях від безтурботного авантюриста до лідера, здатного брати відповідальність за інших. Після викриття небезпечної розвідувальної місії він, аби уникнути страти, змушений погодитися на завдання, що з самого початку виглядає як провальне. Героя відправляють до прикордонного хутора, де на нього чекають виклики, боротьба проти московитів, небезпека і кохання. Серіал поєднує пригодницький сюжет, гумор, романтичну лінію та історичний контекст.

Режисером серіалу та співавтором сценарію виступив Семен Горов — автор багатьох культових українських телевізійних проєктів ("Вечори на хуторі біля Диканьки", "Попелюшка", "Божевільний день, або Одруження Фігаро", "Сорочинський ярмарок", "Пригоди Вєрки Сердючки", "Останній москаль") і наш земляк. Молоді роки майбутній режисер провів у Кам’янському (тоді — Дніпродзержинську), де закінчив середню школу, після чого відправився здобувати вищу освіту до Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого.

Про роботу над новим проєктом Семен Горов розповів у інтерв’ю нашому виданню.

— Чому саме цей проєкт викликав у вас інтерес?

— По-перше, мені було цікаво дослідити саме цей історичний період, коли в Україні відбувалося чимало доленосних подій. Та й сама пропозиція від телеканалу "2+2" зняти пригодницький історичний серіал здалася дуже привабливою. Ще рік тому ми подалися на пітчинг від Держкіно, стали одним із переможців конкурсу і майже рік готувалися до фільмування. У нас була ціла група авторів, ми писали сценарій, проводили кастинг, готували локації, шили костюми. Тобто до початку зйомок влітку були повністю готові. Наразі знімальний процес завершено, триває період монтажу та постпродакшену.

— Ви як режисер контролювали процес написання сценарію?

— Так, більше того — я є одним із його співавторів. У нас була команда з п’яти авторів, які в різний час долучалися до роботи, і я також брав активну участь у написанні та редактурі тексту.

— Це історичний чи псевдоісторичний проєкт? Чого в ньому більше — правди чи вигадки?

— Складно сказати однозначно. Серіал розповідає про юні роки майбутнього гетьмана Івана Виговського. З шкільної програми ми добре знаємо про його зрілий вік, зокрема про знамениту Конотопську битву, у якій він розбив військо московитів. А от про те, чим він займався у молодості, історичних даних збереглося небагато.

Відомо лише, що він навчався в Києві, потім, можливо, продовжував освіту в Польщі чи десь у Європі, а пізніше працював у Луцькому суді. Це фактично все. Тому ми мали певний карт-бланш на художній вимисел. Скажу так: правди тут приблизно стільки ж, скільки в романі Александра Дюма "Три мушкетери". Д’Артаньян існував насправді, а от чи була історія з підвісками — ніхто не знає. Тобто на історичному тлі розгортається наша пригодницька фантазія.

— А як вам працювалося у жанрі пригодницько-авантюрного кіно?

— Чудово! Я дуже люблю цей жанр. У нас зібралася надзвичайно потужна команда: чудовий художник-постановник Олександр Тетерін, художниця з костюмів Ірина Жураківська, сильний акторський склад.

Звісно, режисеру складно бути задоволеним на всі сто відсотків, але загалом я дуже втішений результатом. Нам пощастило з локаціями: знімали в історико-культурному комплексі "Замок Радомисль", у парку "Київська Русь", у музеї просто неба в Пирогові та в козацькому селищі "Мамаєва Слобода". Тож у кадрі — справжні автентичні декорації. Та й із погодою пощастило: було багато сонця та яскравих емоцій.

— Щодо костюмів: ви намагалися дотримуватися історичної достовірності?

— Наш серіал — це не історична реконструкція, а художній твір, де завжди є місце стилізації. Ми радилися з консультантами, які окреслили для нас певні рамки. Але слід розуміти, що як зараз, так і тоді не існувало єдиного суворого стилю. Україна XVII століття була частиною Європи, входила до складу Речі Посполитої. Мода існувала завжди: була польська, італійська, французька, османська, татарська. І Україна слугувала таким собі котлом культур та запозичень.

Не варто думати, ніби козаки ходили виключно в червоних шароварах. За моїми дослідженнями, одяг був різноманітним: для кавалерії штани робили вужчими й вищими, для піхоти — ширшими. Ті ж галіфе з’явилися не на порожньому місці. Козаки щороку ходили в походи, здобували трофеї й носили те, що здобули. Окрім того, йшли торговельні каравани з Османської імперії, де тоді панувала мода на широкі штани.

Європейська мода теж доходила до української еліти. Якщо в людини були гроші, вона могла замовити тканини й фасони з Парижа. Вони за кілька місяців ставали модними у Варшаві, а ще за пару місяців — у Києві. Ми прагнули зробити кадр яскравим і видовищним, адже якщо всі персонажі ходитимуть в однаковому одязі, глядачеві буде просто нецікаво.

— Д’Артаньян і Виговський — ровесники. Чи можна сказати, що вони схожі як персонажі?

— Є така паралель. Вони обидва — амбітні юнаки з авантюрною жилкою, для яких важливі дуелі, шаблі, жінки та пригоди. Але головне, що їх об’єднує, — це патріотизм і любов до своєї країни. Д’Артаньян був відданий Франції, а Виговський — Україні.

Хоч Виговський і був шляхтичем Речі Посполитої, він мав українське коріння. Його батько був комендантом Київської фортеці та знався з Петром Могилою. Упевнений, що навіть серед тодішньої еліти були люди, які мріяли бачити Україну вільною та сильною.

— Д’Артаньян — майстер шпаги. А як фехтує ваш Виговський?

— У серіалі чимало поєдинків, але Виговський биється саме шаблею. На території Речі Посполитої шабля була значно популярнішою через постійні війни з османами та татарами. Шпага проти шаблі у реальному бою довго б не вистояла: поки ти нанесеш укол шпагою, супротивник шабельним ударом може вирішити результат бою. Тому і козаки, і шляхтичі пристосовувалися до манери ведення бою своїх ворогів.

— Хто виступав постановником боїв у серіалі?

— Мій давній друг Назар Майборода — відомий український каскадер і постановник трюків, старший викладач кафедри хореографії та пластичного виховання КНУТКіТ ім. І. К. Карпенка-Карого. Ми знайомі особисто ще з часів нашого навчання в університеті.

— Ви задоволені виконавцем головної ролі?

— Івана Виговського зіграв Артем Пльондер. Це молодий, але дуже надійний і професійний актор. Він працює в театрі "Золоті ворота", знімається в кіно та на телебаченні, проте це його перша велика головна роль. Переконаний, що глядачі його полюблять, і після прем’єри він прокинеться справді відомим.

— Створюючи серіал, ви тримали в голові класичні пригодницькі романи?

— Так, я орієнтувався на цей жанр. Переконаний, що сучасній Україні не вистачає саме таких яскравих, живих історій. Робити "ходульний", сухий образ із підручника — це нудно.

Я розумію, що знайдеться критика від запеклих істориків щодо деталей костюмів чи зброї. Але я ще раз наголошую: наш проєкт — це пригодницьке фентезі на історичну тему про молодого героя. Такого контенту зараз дуже бракує на українському телебаченні. Знімати під час війни надзвичайно складно — ми мали обмежені терміни та бюджет, але зробили все можливе, щоб глядач отримав справжнє задоволення від перегляду.