85 років тому в місті Дніпродзержинську, лише сім місяців як перейменованому з Кам’янського, відкрилися дві однотипні школи: №5 та №17. Збудували їх за проєктом школи на 400 учнів, який розробив у тому ж 1936 році архітектор Олекса Повстенко. Згодом йому судилося стати проєктантом вашингтонського Капітолію – будівлі Конгресу США.

Олекса Повстенко

Типовий проєкт школи, із журналу «Соціалістичний Київ» №6 за 1936 рік

Олекса Іванович Повстенко народився в 1902 році на Поділлі в селянській родині. В юності брав участь у визвольній боротьбі в лавах дивізії УНР. У 1927 році закінчив Волинський індустріальний політехнікум. Згодом навчався та викладав у Харкові, працював на посаді інженера-архітектора.

У 1934 році українська столиця переноситься з Харкова до Києва. Наступного року до Києва переїздить і Олекса Повстенко, тут він стає архітектором Наркомосвіти УСРР. Проектує школи, клуби, бібліотеки, які будуються в багатьох містах України.

У 1939–1941 роках був членом Наукової ради Софійського архітектурно-історичного музею, а в 1941 році – його директором. За переказами, саме він урятував Софійський собор від знищення відступаючими радянськими військами, переконавши підривника завернути машину з вибухівкою та не робити жахливого злочину.

За нацистської окупації Повстенко працював на цій же посаді – директором Софійського заповідника. Наскільки дозволяла окупаційна влада, намагався проводити наукову і екскурсійну діяльність.

Із наближенням фронту знов лишатися в Києві стало небезпечно: ті, хто «співпрацював з німцями», ризикували зазнати жорстоких репресій. А ті, хто примусово опинився в Німеччині й повернувся до СРСР, мусили виправдовуватися чи не все життя. Тож митець, як і чимало його колег, вирушає на захід.

Деякий час у 1943 році він викладає історію українського мистецтва у Львові. Потім, після війни, опиняється в таборах для «переміщених осіб» в американській зоні окупації Німеччини та врешті переїздить до Сполучених Штатів у 1949.

У США Повстенко вісім років працював в одному з архітектурних бюро, де зарекомендував себе з найкращого боку. Тож талановитого українця приймають на високу посаду – архітектором-проєктувальником до канцелярії головного архітектора Капітолію. Тут він бере участь у масштабній реконструкції головної будівлі 1959–1960 років, коли до неї було добудовано східну частину.

Багато роботи Повстенко мав і в інших урядових будівлях: Бібліотеці Конгресу, Вищому Суді, Сенаті й Палаті Представників, Державному Ботанічному Саду тощо.

Незважаючи на свою зайнятість, він не забував і про Україну: проявив себе як активний діяч української діаспори, всіляко допомагав своїм землякам. Був дійсним членом Української Вільної Академії Наук і Наукового Товариства імені Шевченка.

Помер видатний українець у 1973 році, залишивши багату архітектурну та мистецтвознавчу спадщину. І нині, споглядаючи монументальні будівлі школи №5 та колишньої школи №17 у Кам’янському, з вдячністю згадаймо їх автора – архітектора неймовірної долі Олексу Івановича Повстенка.