Щороку 13 червня у всьому світі відзначають День швейної машинки. Хоча це свято й неофіційне, воно має величезне значення для історії моди, текстильної промисловості та нашого повсякденного побуту. Цю дату обрали не випадково: саме 13 червня 1790 року британський винахідник Томас Сент отримав перший патент на конструкцію швейного пристрою. Цей революційний винахід назавжди змінив світ, перетворивши важку ручну працю на справжнє мистецтво.

Колись швейна машинка була майже в кожній родині. Наші мами та бабусі проводили за ними вечори, шиючи одяг, постільну білизну чи перешиваючи старі речі. Володіння цим інструментом було ознакою практичності та турботи про ближніх. Ну а за особливим, вишуканим вбранням для святкових подій зазвичай зверталися до професійних швейних ательє.

Сьогодні часи змінилися. Суспільство перейшло на готовий одяг з магазинів, і вдома майже ніхто не шиє. Швейні машинки, які десятиліттями вірно одягали цілі покоління, тепер здебільшого або припадають пилом у кладовках, або, на жаль, опиняються на металобрухті.

Проте навіть у наш високотехнологічний вік людство не здатне існувати без цього винаходу. Щобільше, деякі "ветеранки" швейної справи продовжують працювати й сьогодні, незважаючи на свій поважний вік.

Є дві такі унікальні швейні машинки і в пошивальному цеху нашого Театру ім. Лесі Українки м. Кам’янського. Виготовлені ще у 80-х роках минулого століття, вони й досі працюють нарівні з більш сучасними моделями.

Важко навіть уявити, скільки кілометрів тканин пройшло через їхні голки. Скільки різноманітних костюмів різних епох — від розкішних середньовічних суконь до строгих фраків, у яких наші чудові актори виходили і продовжують виходити на сцену — було пошито на цих сталевих трудівницях.

Звісно, що ці машинки не виглядають так елегантно та витончено, як сучасні моделі. Проте їхня головна перевага — це абсолютна, перевірена роками надійність. А працювати їм доводиться неймовірно багато, з огляду на те, як часто оновлюється репертуар нашого театру і скільки прем’єр бачать глядачі Кам’янського кожного сезону.

Проте, будемо чесні: якими б надійними чи надсучасними не були швейні машинки, від поважних ветеранів до цифрових моделей, — вони залишаються просто металом без людини. Головне — це люди, які за ними працюють.

Саме театральні швачки та костюмери вдихають життя у шматки тканини. Вони володіють дивовижним талантом інтерпретувати задум художника та створювати ті артистичні костюми, які щоразу вражають нас із зали своєю вишуканістю, історичною точністю та оригінальністю.

В пошивальному цеху нашого театру працюють справжні чарівниці та майстрині своєї справи. Тому 13 червня — це, в першу чергу, їхнє професійне та душевне свято.

Ми щиро вітаємо колектив пошивального цеху Театру ім. Лесі Українки з Днем швейної машинки! Бажаємо вам невичерпного натхнення, рівних строчок, легких тканин і, звісно, міцного здоров’я. Дякуємо за ту красу, яку ви щодня створюєте для нашого міста!