Ліфт для свиней і власні монети: яким було товариство споживачів у Кам’янському

Головний магазин товариства споживачів Дніпровського заводу в 1890-ті роки

В історичній частині Кам’янського, поруч із забудовою Верхньої колонії, зберігся примітний комплекс, будівлі якого й нині виконують торговельно-господарські функції. То – колишнє центральне відділення товариства споживачів Дніпровського заводу.

Як зазначено у виданні «Описаніе Днѣпровскаго завода…» (1908), це товариство було засновано в 1891 році, аби доставляти робітникам і службовцям необхідні предмети споживання хорошої якості та за якомога нижчою ціною. Капітал товариства складався з десятирублевих паїв, яких кожен з членів товариства міг мати не більше 20-ти.

Колишній головний магазин товариства, фото 2022 року

Справами товариства завідували загальні збори членів, правління товариства, яке складалося з не менш ніж трьох членів за вибором загальних зборів, та ревізійна комісія. Чистий прибуток за вирахуванням державного збору, 10-ти відсотків, відраховуваних у запасний капітал, і не більш як 8-ми відсотків, видаваних в основний капітал, розподілявся між пайщиками пропорційно сумі кожного.

Обороти товариства споживачів становили близько 480 тисяч карбованців на рік, а число його членів сягало восьмисот осіб. Товариство мало два відділення: центральне поряд з Верхньою колонією та нижнє біля тодішньої головної прохідної заводу.

План головного корпусу магазину товариства споживачів, із книги «Описаніе Днѣпровскаго завода…»

Чільне місце в центральному відділенні посідав головний двоповерховий корпус із одноповерхової прибудови хлібопекарні та двоповерхової прибудови з трьома хлібними печами внизу й житловими приміщеннями для пекарів нагорі.

На першому поверсі головного корпусу розташовувалися м’ясне, бакалійне та посудне відділення, на другому поверсі продавалися галантерея, одяг та взуття. У цій же будівлі містилася контора товариства. Поряд спорудили житловий будинок з квартирами для керуючого магазином, його помічника, бухгалтера, прикажчика та прислуги.

Будівля ковбасної майстерні та коптильні, фото 2016 року

На подвір’ї розміщувалися кам’яний лідник із приміщеннями для зберігання різних продуктів, ковбасна майстерня та коптильня, товарний склад і склад для сіна, погреби для вугілля, сарай для худоби та двоповерховий свинятник із залізним підіймачем для тварин на другий поверх: оскільки магазин мав багато відходів, то виявилося можливим утилізувати їх, годуючи свиней не лише на забій, але й для розведення на продаж. Крім того, були погреби для картоплі та овочів.

Друге, нижнє відділення, розташоване при головних прохідних воротах заводу, складалося з магазину, поряд з яким в окремій прибудові містилася цистерна на 800 пудів (понад 13 тонн) гасу, та їдальні для заводських робітників, де видавалися обіди та вечері за помірною ціною.

Їдальня для робітників Дніпровського заводу

Цікавий факт з історії товариства наводить краєзнавець Олександр Слонєвський у книзі «Игнатий Ясюкович. Имя в истории» (2009), присвяченій життю та діяльності видатного директора підприємства. Як зазначає автор, товариством споживачів Дніпровського заводу було введено своєрідні грошові замінники – металеві бони для внутрішнього обігу.

Вони мали вигляд мідних монет, де на одній стороні було зображено профіль рейки, навколо якого викарбовано написи «Каменское» та «О. П. п. Д. З.» («Общество потребителей при Днепровском заводе»), а на іншій стороні цифрою зазначено номінал. На такі бони, якими враховувалася сума закупівель кожного пайщика, можна було придбати товари в магазині товариства.

Бона Дніпровського заводу номіналом 5 копійок, фото з книги О. Слонєвського «Игнатий Ясюкович. Имя в истории»