Так історично склалося, що левова частка українських медіа, протягом майже 30 років, співпрацювали з Росією. Великі кінокартини і серіали в основному вироблялися спільно. Крім цього, в них були задіяні і російські актори, багато з яких, свого часу, підписалися ось у цій бомазі. Відповідно, їх творчість в Україні під забороною. З етеру було знято сотні фільмів. Добре це чи погано – вирішувати особисто кожному.

Істинно українських кінострічок не так вже й багато. Якісних – ще менше. Останніми роками держава почала виділяти гроші на підйом вітчизняного кінематографу. І тут кінематограф пережив розкол. Він (розкол) полягає в тому, що фактично на великі та малі екрани, по черзі, виходять як відмінні або достойні фільми, так і щось вкрай сумнівної якості з іменитими акторами у головних ролях. Але ми не будемо (щонайменше сьогодні) говорити про погане, а краще запропонуємо вам кілька кінокартин українського виробництва, які безперечно варті перегляду. Цього разу зупинимося на повнометражних.

Кіборги (2017)

Це кіно багато в чому стало особливим для українського глядача. У першу чергу тому, що фільм заснований на реальних подіях. Він розповідає про те, що відбувалося у 2014 році в Донецькому аеропорту. Частково тут показана історія виникнення прізвиська «Кіборги». Тільки тут на перший план виходить не бойова складова, а драматична і, частково, ідеологічна. Екшн-сцени звичайно ж будуть, але не на них автори ставлять основний акцент. Тут, на тлі захисту аеропорту, розповідаються історії людей і ведеться розмова про переосмислення поняття патріотизму. Втім, останнє речення – це відсебеньки автора цієї статті. Для тих, хто втомився від американського кіно, це теж ковток свіжого повітря, адже нечасто можна побачити, що воюють не за зоряно-смугастий прапор, а за синьо-жовтий.

У тіні свого побратима залишився художній фільм “Позивний “Бандерас”. Цей фільм більш художній і тут зона бойових дій стає майданчиком для зовсім іншої – вигаданої – історії. Стрічка пройшла повз глядачів практично непомітно.

Сторожова застава (2017)

Розширюємо горизонти жанрів, в яких працюють українські кінематографісти. Цього разу це фентезі. З усіма його характерними рисами й обраним головним героєм. Фільм розповідає про хлопця, який через портал переноситься у часи Київської Русі. Там він знайомиться з богатирями, волхвами та магією. А ще тут є артефакт, який не повинен потрапити не в ті руки. І головний герой, звичайно ж, займає особливу роль у цьому всьому. Чому? Тому що він з майбутнього. Він ще навчить стародавнього богатиря сучасному сленгу, поділиться сучасною курткою з дівчинкою з того часу, щоб максимально викрутити контрасти. І якщо ми говоримо про дитяче/сімейне кіно, то тут неминучий хепі-енд.

Багато хто з глядачів назвав цей фільм проривним для українського кіно. І ми не можемо з ними не погодитися.

Іван Сила (2013)

З давніх-давен Україна славилася своїми богатирями. Особливо тими, яких показували по телевізору в середині двохтисячних. Серед них ще був Василь Вірастюк, який неодноразово бував і в нашому рідному Кам’янському. І не сам, а з цілою командою.

Це все до чого: на початку ХХ століття жив чоловік на ім’я Іван Фірцак. Теж справжній богатир. Про його силу складали легенди. Він поставив чимало світових рекордів і навіть одного разу (1928 року) був визнаний найсильнішою людиною планети. Власне про нього і розповідає ця стрічка.

Захар Беркут (2019)

Фільм спільного виробництва України та США. У міжнародному прокаті отримав назву «Rising Hawk» («Яструб, що злітає»).

Примітний тим, що в головній ролі відзначився Роберт «Т-1000» Патрік. А ще тим, що українська версія фільму довша за міжнародну майже на півгодини. «Захар Беркут» являє собою вільну екранізацію відомої повісті Івана Франка. Фільм був прийнятий в цілому добре, але поділив глядачів на два табори. У першому кажуть, що це гарний приклад плідної співпраці України та Сполучених штатів і що знято на рівні Голлівуду, або десь поряд. Інші ж, сприйняли фільм більш стримано, не відпускаючи в його сторону дифірамбів. Істина, як завжди, десь посередині. Ви і самі можете ухвалити вірне для себе рішення, коли подивитесь «Захара». Цей проект однозначно виводить український кінематограф на інший рівень.

Мої думки тихі (2019)

З комедіями у нас, в принципі, проблем не було. І хоча половина з них – вироби сумнівної якості, то друга цілком заслуговує на перегляд і увагу. І ось саме в ній відзначилася відмінна українська акторка Ірма Вітовська. Вони знайома глядачам за комедійним серіалом «Леся + Рома», який був популярний в нульових.

Одвічна проблема відносин батьків і дітей – основна рушійна сила сюжету та комічних ситуацій «Думок».

Фільм розповідає про молодого звукорежисера на ім’я Вадим і його матір Галину. Вадиму необхідно записати голоси тварин для комп’ютерної гри. Скрізь з Вадимом подорожує його настирлива мати, яка дуже переживає, що у сина немає особистого життя. На їх веселих перепалках і будується весь гумор у фільмі. Втім, і мати, і син – одного поля ягоди. На кожне своє зауваження героїня Ірми Вітовської отримує не менш дотепну та колючу відповідь.

Брама (2017)

Український кінематограф може запропонувати і фільми жахів. Одним із найцікавіших є «Брама». Фільм розповідає про родину, яка живе в Прип’яті. Заправляє всім бабуся на ім’я Пріся. Фільм отримав неоднозначні оцінки критиків і глядачів. У той час, як перші оцінили картину високо, то глядачам фільм сподобався дещо менше. Але, є одне АЛЕ, яке додає фільму плюсиків – це його сюжет. Заплутаний і незрозумілий – він цікавий та тримає в напрузі до самих титрів. І навіть якщо фільм не здатний налякати візуально, його атмосферу ви запам’ятаєте надовго.