Щедрість літнього сонця, звабний плескіт води і веселий дитячий гамір – у таку атмосферу занурює нас цей знімок 1967 року, вміщений у книзі "Приднепровский химический завод" (2001) авторства Юрія Івановича Кузовова, колишнього головного інженера ПХЗ.

На фотографії – так званий "лягушатник" в одному з подвір’їв Соцміста. Комплекс складався з двох дитячих басейнів та двосторонньої гірки посередині, з якої можна було скочуватись просто у воду. Такий собі аквапарк квартального масштабу.

Подібних басейнів (переважно не з гірками, а скромніших) у тогочасному місті збудували чимало, проте згодом усі вони були зачинені – через свою невідповідність санітарним вимогам. І нині де-не-де у дворах можна побачити ці споруди, не діючі вже багато десятиліть.

У верхній частині Горплощадки того-таки Придніпровського хімічного заводу:

На початку Лісопильної вулиці, у відомому кварталі вагонобудівного заводу:

Чимало невеликих плескальних басейнів у місті було збудовано й на території дитсадків. Більшість цих споруд мали традиційний вигляд, але траплялися й оригінальні – як-от біля одного з дитячих закладів селища гідроенергетиків. Очевидно, зі слонячого хобота колись струмувала вода:

Говорячи про відкриті басейни міста, згадаймо і про набагато більші, спортивні споруди. На цьому знімку М. Мельника з фотонарису "Дніпродзержинськ" (1958) – басейн азотно-тукового заводу в парку Соцміста, відкритий у 1956-му. Пропрацювавши багато років, він теж був зачинений із санітарних міркувань, адже вода в ньому не була проточною:

Інший спортивний басейн було збудовано в другій половині сімдесятих на вулиці Каштанів, нижче від тодішнього Дніпровського райвиконкому. Завзяті змагання у ньому зафіксувала фотографія з архіву кам’янчанина Олега Миколайовича Мороза:

А оцей нетиповий зразок малих архітектурних форм з’явився на початку вісімдесятих у 9-му мікрорайоні лівобережжя. За спогадами начальника управління молоді та спорту міськради Анатолія Андрійовича Івашини, цей басейн збудував один небайдужий мешканець району. Споруду доповнював дерев’яний будиночок, встановлений на чотирьох стовпах, які видно на знімку:

Влітку басейн наповнювали водою через шланг із підвалу сусіднього будинку, й тут збиралися діти з усього Лівого берега. Діяв він зо два роки, а потім медики заборонили наповнювати його водою через загрозу поширення інфекційних захворювань – знову ж таки ніякого зливу тут не було й не передбачалося…

Та міські дітлахи для свого дозвілля не обов’язково потребували спеціальних споруд. На іншому знімку, теж із колекції Олега Мороза, – каскад фонтанів на центральному проспекті зі звичною літньою картиною: традиція майже у півстоліття.