Яким було соцмісто АТЗ у Кам’янському в п’ятдесяті роки
«Робітниче селище азотнотукового заводу. Ще не так давно тут був степ, а тепер зросло справжнє соціалістичне містечко. Широкі і довгі, покриті асфальтом вулиці. Справа і зліва височать чудові житлові будинки, між ними школи, дитячі садки, великий парк культури і відпочинку, спортивний майданчик з водним басейном», – так про забудову Соцміста розповідала міська газета «Дзержинець» від 25 грудня 1957 року.
У ті часи на шпальтах «Дзержинця» публікувалося багато знімків фотографа І. Василенка з міськими краєвидами та моментами повсякдення. Чимало серед них траплялося й фотографій цього району міста.
«Ось один з будинків, споруджений в цьому році для трудящих азотнотукового заводу по вулиці Менделєєва. 50 квартир з усіма комунальними зручностями. На першому поверсі відкрито магазини, промтоварний, по продажу спортивних товарів і книжковий», – йшлося в тій самій публікації.
«У новому будинку № 5–А по вулиці Менделєєва (робітниче селище азотнотукового заводу) відкрито продовольчий магазин. Кожного дня трудящі купують тут різні товари, – продовжував тему номер газети від 5 грудня 1957-го. – В цьому ж будинку відкрито магазин по продажу м’яса і молока, магазин культтоварів. До нового року тут почне працювати майстерня індивідуального пошиву одягу».
До речі, будинок цей має свого «близнюка» в обласному центрі – на розі Слобожанського проспекту та Калинової вулиці.
«В селищі азотнотукового заводу біля парку відпочинку височить будинок заводського клубу. Здалека приваблює до себе красивий фасад з колонами. В клубі працюють гуртки художньої самодіяльності, проводяться цікаві вечори відпочинку. Тут можна почитати газети і журнали, пограти в настільні ігри.
Учасники художньої самодіяльності виступають влітку в зеленому театрі, який міститься поруч, в парку.
Клуб став улюбленим місцем відпочинку трудящих заводу» («Дзержинець», 26 жовтня 1958 року).
Довоєнний іще клуб, реконструйований у 1956 році, розташовувався між сучасним магазином «АТБ» та проїжджою частиною нинішньої вулиці Чорновола. У 1970 році було відкрито Палац «Хімік», тож застаріла будівля стала непотрібною та була знесена в другій половині сімдесятих.
«У водному басейні спортивного містечка робітників азотно-тукового заводу» (номер від 21 липня 1957 року)
Плавальний басейн у парку Соцміста відкрився у 1956 році. Набагато пізніше цей спортивний об’єкт зачинили з санітарних міркувань, адже він не мав проточної води. Згодом на цьому місці почали зводити великий критий басейн – проте він так і лишився недобудованим. А на задньому плані газетної фотографії бачимо той самий заводський клуб.
«Наше місто. Парк у робітничому селищі азотнотукового заводу» (номер від 28 серпня 1957 року)
Монументально оформлений вхід до центральної алеї парку розміщувався поряд із старим клубом – власне, його видно праворуч на фотографії клубу. Сам же парк Соцміста було відкрито ще до Другої світової війни – влітку 1939-го.
«Наше місто. Середня школа № 20 в робітничому селищі азотнотукового заводу» (номер від 12 грудня 1957 року)
Школу № 20, одну з найбільших у тодішньому місті, було збудовано в 1936 році за типовим проєктом архітектора Кодніра на 880 учнів, розробленим у тому ж році. Цей проєкт належав до найбільш популярних у довоєнному шкільному будівництві України.
«Скульптура «Студенти», встановлена в робітничому селищі азотнотукового заводу, по Зеленій вулиці» (номер від 26 січня 1958 року)
Ця скульптурна група, так само як і скульптура з боку проспекту Конституції, й понині прикрашає собою одну з наймальовничіших вулиць Соцміста, що відтоді вже двічі змінила свою назву.
