89 років тому в Кам’янському відкрився перший професійний театр
Театр імені Лесі Українки, фото 1950-х років
8 жовтня – день народження першого професійного театру в Кам’янському. Цього дня у 1935 році в будівлі колишньої Народної аудиторії комедією Миколи Погодіна "Аристократи" про в’язнів-будівельників Біломорканалу відкрив свій перший сезон Театр російської драми імені Менделя Хатаєвича, першого секретаря Дніпропетровського обкому партії.
Першим директором і художнім керівником театру був Петро Кастальський, творчий склад налічував близько ста осіб.
Парад фізкультурників на площі біля театру, 1936 рік. Фото із зібрання Олександра Слонєвського
У лютому 1936 року Кам’янське перейменували в Дніпродзержинськ. Влітку 1937 року Хатаєвич був заарештований, звинувачений у контрреволюційній діяльності та незабаром розстріляний, тож його ім’я з назви театру зникло. Культурний заклад став Дніпродзержинським театром російської драми імені Т. Г. Шевченка.
Саме під драматичний театр будівлю було реконструйовано: зведено нову велику сценічну коробку та прилеглі приміщення, надбудовано другим поверхом бічні крила.
Місто Кам’янське, 1942 рік. Фото з архіву Олександра Слонєвського
У 1941 році театр евакуювали до Казахстану, а за нацистської окупації в будівлі діяв Український драматичний театр. Повернувся з евакуації театр імені Шевченка в 1944 році та проіснував до 1949-го, коли його перевели до Кривого Рогу. Того ж року до будівлі переїхала трупа Дніпропетровського обласного пересувного театру.
У 1956 році міському театру присвоєно ім’я Лесі Українки. Проте у 1962 році постановою уряду театр було ліквідовано, а у його вільній будівлі з 1965 року розмістився Палац культури вагонобудівників.
Знімок Юрія Серадського із фотонарису "Дніпродзержинськ" 1971 року
Свого ж сучасного вигляду будівля набула після масштабної реконструкції під новостворений російський музично-драматичний театр (нині – Академічний музично-драматичний театр імені Лесі Українки), що відкрився в 1981 році. Зокрема, за сценою були споруджені чотириповерхова прибудова та внутрішній господарський двір з усіма необхідними приміщеннями.
Знімок фотографа Веселова, листівка 1982 року
Так після майже двадцятирічної перерви місто знову стало театральним.