Як створювалася мозаїка "На льоду" в Кам’янському, нині втрачена

У 1968 році в Соцмісті – поруч з катком зі штучною кригою, збудованим роком раніше, та Палацом культури "Хімік", що тоді лише споруджувався, – відкрилося кафе "Льдинка". Його стильна, наповнена світлом будівля стала одним із видатних архітектурних об’єктів міста шістдесятих років.

Валерій Павлович Ламах (1925–1978)

Дещо згодом, у 1971 році, видатний український художник Валерій Ламах – автор мозаїчного панно "До Сонця" на головному фасаді "Хіміка", розпису "Життя" в його інтер’єрі та мозаїчної плити фонтана "Коло знаків" перед палацом – оздобив будівлю кафе смальтовою мозаїкою "На льоду", де на блакитному іскристому фоні кружляли п’ять дівчат-ковзанярок.

На сьогодні відомі три ескізи цієї роботи, які розкривають процес її створення. Найбільший з них, що найповніше відповідає реалізованій мозаїці, зберігається в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури – колишньому Київському художньому інституті, який свого часу закінчив Ламах.

Два ж попередніх ескізи, які перебувають у приватних зібраннях, представлено на виставці "ПроЗорі", що діє з 23 травня по 29 червня цього року в столичному Українському домі. Виставку присвячено творчості видатних київських художників: Флоріана Юр’єва, Валерія Ламаха, Федора Тетянича, Ади Рибачук і Володимира Мельниченка. Кожен з цих митців створив власну світоглядну теорію та філософію.

Зокрема, Валерій Ламах писав загадкові "Книги схем", в яких виклав свої найщиріші й потаємні думки, роздуми про мистецтво та Всесвіт. Їх він почав створювати в 1969 році – якраз у період роботи в Дніпродзержинську. Тож саме тут втілив у мозаїці, на залізобетонній плиті біля Палацу "Хімік", орнамент схеми "Коло знаків": так само зветься й перша з його "Книг".

Кафе "Льдинка", як і багато інших подібних закладів міста, не пережило дев’яностих. Згодом будівля зазнала реконструкції під нічний клуб, внаслідок якої цілком втратила свою архітектурну виразність та головну окрасу – панно "На льоду". На зміну непересічній мистецькій роботі прийшла сіра площина модної в ті часи цементної плитки "під камінь". А раптом там, під облицюванням, щось збереглося? Хоча це навряд.

Автор вдячний кураторці виставки Катерині Лісовій за надані ілюстративні матеріали