Декларація Незалежності США – прокляття для перших американських президентів
4 липня у Сполучених Штатах Америки відзначається одне з найвідоміших державних свят – День незалежності (англ. Independence Day). Саме 4 липня 1776 року Другим Континентальним конгресом був одностайно ухвалений легендарний історичний документ, у якому британські колонії в Північній Америці оголосили незалежність від Великої Британії – Декларація незалежності США (англ. United States Declaration of Independence).
Декларацію про незалежність підготував "Комітет п’яти" на чолі з Томасом Джефферсоном до складу якого також увійшли Роджер Шерман, Бенджамін Франклін, Джон Адамс і Роберт Р. Лівінгстон. Конгрес обговорив і переробив декларацію, ухваливши її, зрештою, 4 липня. Уперше в офіційному документі колонії іменувалися Сполученими.
Цим документом було офіційно проголошено, що тринадцять колоній у Північній Америці стають вільними та незалежними державами і що всі політичні зв’язки між ними та Королівством Великої Британії анулюються.
Декларацію було схвалено 2 липня. Увечері 4 липня Декларацію було засвідчено підписами президента конгресу Генкока і секретаря Томсона. Загалом із 56 підписів 28 належали адвокатам, 13 – купцям, 8 – плантаторам і 7 – представникам різних професій. Делегація Нью-Йорка в голосуваннях не брала участі через відсутність у неї необхідних повноважень і долучилася до спільної думки лише 15 липня.

Джон Адамс і Томас Джефферсон, які входили до складу "Комітету п’яти" та брали участь у підписанні Декларації незалежності, пізніше стали відповідно другим та третім президентами Сполучених Штатів Америки.
За дивовижним збігом обставин обидва вони померли 4 липня 1826 року, коли відзначався 50-річний ювілей ухвалення Декларації. На той час з колишніх соратників вони перетворились на політичних супротивників оскільки представляли інтереси різних партій.
Адамс був обраний у президенти США від Федералістської партії 1797 року і керував молодою країною протягом чотирьох років. Він став першим господарем збудованого при ньому Білого дому (який тоді ще так не називався).

Томас Джефферсон на президентських виборах 1797 року виставив свою кандидатуру від Демократично-республіканської партії, але програв Джону Адамсу. Утім, кількості голосів виборників вистачило для того, щоб Джефферсон обійняв посаду віцепрезидента. Через чотири роки Томас Джефферсон взяв реванш над своїм опонентом і обіймав посаду президента США два терміни з 4 березня 1801 року по 4 березня 1809 року.
Він помер 4 липня 1826 року в Шарлотсвіллі неподалік від своєї знаменитої садиби Монтічелло, рівно за п’ятдесят років після ухвалення Декларації незалежності, лише на кілька годин раніше за свого попередника на посаді президента і головного політичного супротивника Джона Адамса, останніми словами якого були: "Томас Джефферсон ще живий?".

Дата 4 липня виявилась роковою ще для одного з перших президентів США. П’ятий президент США Джеймс Монро, який хоч і не брав участі в підписанні Декларації незалежності, також помер 4 липня у 1831 році. Цікаво, що Джеймса Монро й Томаса Джефферсона пов’язувала тісна особиста дружба – свого часу протягом 1780–1783 років Монро вивчав юриспруденцію під керівництвом Джефферсона і згодом став його одним з найвірніших послідовників.
