Маршрутки здаються нам винятково прикметою новітніх часів. Цей вид громадського транспорту, що вирізнявся особливою строкатістю в 90-ті й на початку 2000-х, став невід’ємною частиною сьогодення. Проте історія маршруток у місті почалася набагато раніше.

Ось такий знімок з архіву кам’янчанина Олега Миколайовича Мороза, зроблений у сімдесяті роки, зафіксував будівництво одного з мікрорайонів лівобережжя. Проте не менш цікавим є його передній план: легендарний 12-місний мікроавтобус RAF-2203 у ролі маршрутного таксі.

За спогадами містян, проїзд у цих мікроавтобусах ризького виробництва коштував відчутних як на ті часи грошей: якщо квиток на трамвай обходився у 3 копійки, на автобус – 5 копійок (а на "експрес" до лівобережжя, який ніде не зупинявся, навіть на дніпробудівському переїзді, – 10 копійок), то маршрутка коштувала аж 20 копійок.

За якими маршрутами вони курсували?

Один із маршрутів був від площі Леніна (сучасний майдан Героїв) до індустріального інституту. Інший маршрут ішов, ймовірно, від залізничного вокзалу вулицею Скаліка (нині Слісаренка) до тупика 1-го трамваю, потім униз повз авторемзавод до переїзду і далі до інституту – але ці маршрутки ходили рідше, ніж вищезгадані. Існував і маршрут від площі на лівобережжя: він об’їжджав мікрорайони, приблизно як зараз.

Чи за розкладом ходили ці маршрутки?

Можливо, розклад і був, але реально мікроавтобус просто приходив, набирав людей та їхав – особливо коли студенти вирушали в інститут на заняття чи додому після навчання. В інший час маршрутки курсували рідше. На площі перед інститутом вони іноді (не в години пік) стояли і їхали, коли салон наповниться, доти ж можна було просидіти в маршрутці 10–15 хвилин. А от автобуси № 3 та № 10 ходили за розкладом.

Зупинялися вони лише на зупинках чи де завгодно?

Одні з них ходили уздовж затоки та інколи зупинялися на вимогу перед підйомом на Дніпробуд. Інші ж, що прямували з центру міста до переїзду і далі Дніпробудом до інституту, – лише на зупинках, коли хтось із пасажирів там виходив.

Насамкінець згадаймо, що в дев’яності роки серед різнорідних мікроавтобусів-"іномарок", які обслуговували міські маршрути, виділялися доволі пошарпані "Рафи", що курсували від площі ДМК до технічного університету. Це й були, напевно, останні представники маршруткового парку минулих часів. Можна припустити, що раніше вони належали до державного автопарку, а потім були приватизовані.