4 лютого в Україні відзначають народне свято Миколи Студеного. Хоча цей день присвячений пам’яті святителя Миколая Мирлікійського, у народній традиції він набув виразного зимового характеру. Свою назву "Студений" свято отримало через люті морози, які зазвичай припадають на цей період. У народі казали: "На Миколу Студеного снігу навалить — гору намете", адже "миколині холоди" вважалися останнім, але найсильнішим подихом зими.

Традиції та обряди дня

Цей день здавна вважався часом для домашнього затишку та турботи про ближніх. Оскільки виходити далеко за межі поселення було небезпечно через холод та голодних диких звірів, люди присвячували час господарству.

• Турбота про тварин: особливу увагу приділяли домашній худобі та безпритульним тваринам. Вважалося за благу справу добре нагодувати птахів і звірів, щоб захистити їх від вимерзання;
• Ритуали на достаток: існує цікаве повір’я для залучення грошей — перед сном під подушку клали гаманець із бодай однією купюрою, щоб багатство множилося;
• Домашні справи: жінки займалися прибиранням та лагодженням одягу, готуючись до майбутньої весни.

Важливо: на Миколу Студеного не радили вирушати в далеку дорогу. Вірили, що шлях може бути невдалим або навіть небезпечним через хуртовини та звірів.

Народні прикмети про погоду та врожай

Спостереження за природою цього дня допомагали нашим предкам спрогнозувати зміни клімату та майбутній збір зерна:

• ліс почорнів – до швидкої відлиги;
• випав іній – до багатого врожаю влітку;
• ялинові гілки гнуться вниз – слід чекати на хуртовину;
• миші бігають по двору – морози скоро відступлять;
• чути вовче виття неподалік: чекайте на різке похолодання;
• морозні візерунки на вікнах – до зниження температури;
• туман стелиться по землі – зима скоро послабить хватку, настане потепління.