Десять років тому в центрі міста перестав існувати монумент Феліксу Дзержинському. Саме цього дня, 17 лютого 2016 року, його було знесено на вимогу декомунізації. Як згадують свідки подій, перед тим у місті кілька місяців точилися дискусії щодо подальшої долі пам’ятника: були як захисники монумента, так і противники.

Автором головного пам’ятника Дзержинському в тодішному місті його імені на Дніпрі став видатний скульптор-кам’янчанин Іван Гаврилович Першудчев, який розробив проєкт цього монумента ще в 1958 році.

Складові частини пам’ятника відливали з бронзи на Дніпровському металургійному заводі. Монумент збудували на новоствореній площі біля виконкому міської ради та відкрили, як і цю адмінбудівлю, в 1967 році. Розрахований на сприйняття з усіх боків, співмірний масштабам площі, пам’ятник стояв на ній, організовуючи довколишній простір.

Багатофігурні барельєфи у нижньому поясі п’єдесталу зображали (у тому числі в алегоричній формі) революцію та боротьбу за радянську владу, у верхньому – відбудову й розбудову народного господарства після громадянської війни.

А тоді, в лютому 2016-го, колосальний монумент розбірці не піддався, і його просто порізали автогеном. Потім кілька тижнів за допомогою спецтехніки розбивали залізобетонне осердя пам’ятника та квадратний цоколь, ще донедавна опоряджений полірованим гранітом. Коли постамент впав, довколишні будівлі здригнулися хвилею, як від землетрусу.

Згодом місце колишнього монумента заклали тротуарною плиткою. Прикметно, що проіснував пам’ятник сорок вісім повних років – стільки ж прожив і сам Дзержинський.

Того ж дня увечері в Соцмісті було знято гранітний пам’ятник Леніну авторства київського скульптора Олега Косткевича, встановлений 1987 року. Іще через три місяці, 19 травня, Верховна Рада України повернула місту назву Кам’янське.