Саме весняної пори, перед Великоднем, українські господині традиційно чепурили свої оселі. При цьому домівки не тільки вибілювали, а й прикрашали їх стінними розписами.

У 1930 році в Державному видавництві України побачила світ праця української мистецтвознавиці Євгенії Берченко “Настінне мальовання українських хат та господарських будівель при них. Зошит 1. Дніпропетровщина”, яка стала безцінним джерелом інформації про народне мистецтво придніпровського краю.

Нині книгу оцифровано Дніпропетровською обласною універсальною науковою бібліотекою, тож із нею можуть ознайомитися всі охочі. Приділено увагу в цій роботі й Кам’янському.

“С. Кам’янське (Кам’янської окр.). Одвідано 1925, 1926 р.р. Мальовання дуже багато. Трапляється переважно мальовання печі, – його подибуємо трохи чи не в кожній хаті. Усе мальовання всередині, і тільки на одній хаті був орнаментальний фриз на надвірніх стінах. Можна знайти всі ґатунки мальовання, окрім мальовання-килимів. Звичайно самі господині розмальовують свої хати, але є серед селянок у Кам’янському такі, що вирушають у сусідні села, там мажуть і малюють. У базарі в Кам’янському продають мальовання на папері”, – зазначила дослідниця.

До видання увійшли три фотографії з Кам’янського: малювання на стелі й по стінах (таблиця 11), його деталь (таблиця 12), а також малювання на комині (таблиця 44). Усі ці роботи було виконано аніліновими фарбами.

Представлені у науковій праці й знімки розписів із довколишніх сіл: Авулів (Аулів), Благовіщенки, Єлисаветівки, Петриківки.

Кому завдячуємо цими дослідженнями?

Євгенія Василівна Берченко народилась у Харкові 1884 року. У 1909–10 роках була слухачкою Єнського університету в Німеччині, в 1915 році закінчила Харківський університет. До 1917 вчителювала, читала лекції в Центральному історико-художньому музеї, працювала в Музеї дитячої художньої творчості.

Від 1925 року – наукова співробітниця кафедри історії української культури у Харківському інституті народної освіти, у 1927–33 роках – співробітниця Харківського музею українського мистецтва, одночасно від 1930 року – наукова співробітниця науково-дослідної кафедри мистецтвознавства при Інституті матеріальної культури.

Займалась дослідженням у галузі орнаменталістики, зокрема настінного розпису українських хат. Першою дослідила петриківський розпис.

У 1934 році Євгенію Берченко було репресовано, і подальша її доля невідома.