У квітні світ відзначає День безхатніх тварин. Це проблема, яка не зникає: щодня з’являються нові історії про покинутих кошенят та цуценят. Кореспонденти МІС ТБ поспілкувалися з відомою волонтеркою Кам’янського, керівницею ГО "Улюблені тварини" Вікторією Яковенко, про те, як працює найбільший притулок міста в умовах величезних боргів.

Від дитячої мрії до масштабного притулку

Любов до тварин супроводжувала Вікторію з дитинства, хоча вдома тримати улюбленців їй не дозволяли. Шлях до створення власної організації був непростим: реєстрація у серпні 2022 року супроводжувалася тривалою бюрократичною тяганиною. Першим серйозним викликом стала собака, викинута сусідами — саме тоді волонтерка зрозуміла, що на здоров’ї підопічних не можна економити, адже ціною стає їхнє життя.

Сьогодні під опікою організації перебуває близько 250 тварин. Для них створено три основні локації:

• домашня перетримка на Соцмісті для здорових тварин, яких готують до прилаштування (зокрема за кордон);

• приміщення у зоомагазині "Зоовет" на вулиці Ношкіна для стареньких собак та "спинальників";

• база "Алвет" для тварин із хронічними хворобами.

Найбільше підопічних мешкає в основному притулку на Колеусівській. Окрім годування, команда займається складною реабілітацією: працівники щодня роблять масажі собакам із травмами хребта, проводять заняття на спеціальних тренажерах та м’ячах.

Ціна порятунку та виклики

Щомісяця притулок споживає близько 2 тонн корму, не рахуючи спеціалізованого дієтичного харчування. Вижити допомагають збори у соцмережах та підтримка великих фондів, як-от UAnimals чи Happy Paw, що допомагають із вольєрами та медикаментами. Проте борги за лікування у клініках "Парадайс" та "Алвет" уже перевищили 340 тисяч гривень. Попри це, волонтери продовжують готувати тварин до переїзду в нові родини — підопічні з Кам’янського вже знайшли домівки в Нідерландах, США, Німеччині та Польщі.

Найважчим у роботі Вікторія називає моральний тиск та агресію з боку людей, коли притулок змушений відмовляти у прийомі нових тварин через брак ресурсів.

"Проблема не працювати з тваринами, проблема працювати з людьми. Коли я пишу в соцмережах, що ми не приймаємо тварин через заборгованість, мені дзвонять про збиту собаку. Я кажу: “Я не можу, бо в мене просто не приймуть”. А тоді починається обурення та образи: “А нащо ви тоді потрібні?”. Волонтером може стати будь-яка людина, просто потрібне бажання і жага до порятунку", — підсумовує Вікторія Яковенко.

Як допомагають кам’янчани?

Опитування на вулицях Кам’янського показало, що містяни намагаються не залишатися осторонь. Люди купують корм для вуличних котів, забирають покинутих тварин додому та мають під опікою одразу кількох врятованих улюбленців.

"Звичайно, все роблю. Збори не проводжу, але вечорами завжди купую корм кішкам і собакам у місті. Та й сам нещодавно підібрав кішечку з вулиці", — поділився один із перехожих під час опитування.

Безпритульні тварини — це результат людських вчинків. Але історія Вікторії Яковенко та небайдужих мешканців міста доводить: тільки люди здатні змінити їхню долю, проявивши краплю відповідальності.