Радониця — це головний весняний день поминання тих, хто пішов із життя. У 2026 році Радониця припадає на 21 квітня. Традиційно цей день відзначають у вівторок після Великоднього тижня, що символізує духовний зв’язок між живими та померлими.

Чому цей день сповнений світла?

Попри поминальний характер, Радониця не вважається часом для безпросвітного смутку. Сама назва походить від слова "радість", що відображає віру в безсмертя душі. Замість того, щоб заглиблюватися у відчай, люди згадують світлі моменти життя своїх рідних і діляться з ними звісткою про прихід весни та перемогу життя.

Від стародавніх обрядів до сьогодення

Традиція відвідувати могили навесні має надзвичайно глибоке коріння:

• Давні слов’яни вірили, що душі предків продовжують опікуватися своїм родом. На могилах влаштовували трапези та катали по землі крашанки — вважалося, що так можна передати життєву силу землі та задобрити душі предків.

• Християнська традиція змінила формат цих зустрічей, поставивши в центр молитву. Вже у IV столітті святитель Іоанн Златоуст описував звичай збиратися на кладовищах для спільного вшанування близьких.

"Проводи": Народне сприйняття та звичаї

В Україні цей період частіше називають Проводами, Гробками або Батьківським днем. Народна уява малює зворушливу картину: на Великдень Господь відпускає душі померлих додому, а на Радоницю живі проводжають душі назад до вічності, залишаючи про них світлу пам’ять у своїх серцях.

Що заведено робити в цей день:

• Молитва за упокій. У церквах правлять панахиди, де поминають імена близьких.

• Відвідини кладовищ. Сім’ї збираються біля могил, щоб прибрати їх та покласти весняні квіти.

• Турбота про ближніх. Частину пасок та крашанок традиційно роздають нужденним як милостиню в пам’ять про померлих.

Радониця нагадує, що смерть не здатна розірвати родинні зв’язки, а щира любов завжди сягає за межі земного буття.