• UA
  • RU
  • Актуальні новини

    Жінка, яка любила і співала крізь біль: у театрі Кам’янського відбулася прем’єра мюзиклу про Едіт Піаф

    У листопаді на сцені Академічного музично-драматичного театру ім. Лесі Українки у Кам’янському відбулася очікувана прем’єра — мюзикл "Жінка, яка любила", присвячений драматичному життю та творчості легендарної Едіт Піаф.

    Режисер Сергій Павлюк створив виставу за мотивами автобіографії співачки, перетворивши біографічну історію на тонку, глибоку та дуже емоційну сценічну виставу. 

    Валізи долі: метафора життя, що оголюється

    Найбільше в постановці чіпляє візуальна й концептуальна точність. Ідея показати кожен період життя Едіт Піаф через валізу працює без зайвих слів. На початку героїня стоїть серед цілої гори валіз — ніби на старті великого, непередбачуваного шляху, де попереду ще стільки доріг, зустрічей, втрат і сцен. Та з кожним новим етапом цих валіз стає дедалі менше.

    У цьому зменшенні є своя гірка символіка: з роками життя не обростає зайвим, а навпаки — оголюється, залишаючи лише найважливіше, біль, спогади й ту саму жагу любити та співати попри все. У поєднанні з продуманим світлом і загальним візуальним рішенням сцени цей прийом створює відчуття руху крізь час і внутрішні стани героїні.

    Голос, від якого біжать мурашки

    Головна сила вистави — акторська гра та музика. Молода акторка Ольга Алексеєнко в ролі Піаф не просто копіює образ чи намагається нагадувати легендарну співачку зовні — її виконання зачіпає по-справжньому глибоко. Від того, як вона співає, буквально з’являються мурашки по шкірі: у голосі є і крихкість, і внутрішня сила, і та сама надривна щирість, за яку світ колись полюбив "паризького горобчика".

    Сама біографія Піаф — суцільний контраст світла й темряви, тріумфів і ударів долі. У мюзиклі це розкривається через знайомі хіти та живі емоції на сцені. Коли акторська віддача настільки чесна, глядачу не потрібно змушувати себе співпереживати — усе відбувається само собою. 

    Післясмак вистави

    "Жінка, яка любила" — це вистава, яка захоплює не лише під час дії, а й у після. Коли виходиш із зали, ще довго прокручуєш у голові сцени, інтонації, світло й ту саму картинку з валізами, які поступово тануть на сцені.

    Театр у Кам’янському зробив постановку, яка б’є точно в емоцію — щиру, щемливу й дуже живу. Режисеру, акторам та танцівникам балету вдалося зробити не просто мюзикл,а справжню сповідь про любов, втрати та безмежну відданість музиці. 

    Долучайтеся, читайте та дивіться новини МІС ТБ на ресурсах: YouTube Facebook Instagram Telegram