Цей день став одним із символічних моментів відновлення української державності. Лише через одинадцять днів після проголошення незалежності над куполом українського парламенту підняли синьо-жовтий стяг. Цьому передували гостра політична боротьба в сесійній залі та багатолюдний мітинг під стінами Ради.

Передісторія: прапор внесли, але не підняли

24 серпня 1991 року Верховна Рада проголосила незалежність України. Того ж дня національний прапор урочисто внесли до сесійної зали, проте над куполом його так і не підняли. На вечірньому засіданні 24 серпня депутат Василь Червоній першим запропонував порядок дій: спершу ухвалити Акт про незалежність, потім проголосувати постанову про національний стяг, і лише після цього переходити до інших питань. Тоді стяг залишився в залі — питання про його підняття над парламентом відклали.

Варто нагадати, що синьо-жовті барви мають значно давнішу історію: вперше такий прапор підняли ще у Львові над ратушею 25 червня 1848 року. А 24 липня 1990 року Президія Київської міської ради ухвалила підняти жовто-блакитний прапор перед будинком міськради на Хрещатику поруч із державним прапором УРСР.

Драматичне засідання 4 вересня

Питання про підняття прапора над Верховною Радою повторно ініціював депутат Володимир Яворівський на сесії 4 вересня 1991 року. Він зачитав власний проєкт постанови про підняття над парламентом історичного синьо-жовтого прапора.

Ідею активно підтримали опозиційні депутати від фракції Народної Ради, однак парламентська комуністична більшість не бажала ухвалювати таке рішення. Постанову вдалося прийняти лише з третьої спроби — і тільки після того, як голова Верховної Ради Леонід Кравчук пригрозив подати у відставку, якщо питання не буде вирішено.

Тисячі людей під стінами парламенту

У перші дні незалежності навколо будівлі Верховної Ради постійно збиралися тисячі українців із різних міст і областей. Вони слухали трансляцію засідання через гучномовці — для них питання національного прапора було принциповим.

Близько 18-ї години люди побачили, як над куполом опускається червоно-синій прапор УРСР. Невдовзі в небо піднялися одразу два стяги — червоно-синій та синьо-жовтий, що викликало обурення присутніх. Розгнівані учасники мітингу мало не почали штурм будівлі. Зрештою, як згадував Володимир Яворівський, Кравчук самостійно ухвалив рішення зняти прапор УРСР. Біля будівлі почалося справжнє свято — натовп на руках підкидав депутатів, які обстоювали національний стяг.

Що було далі: шлях до державного статусу

Урочисте підняття прапора 4 вересня ще не надало йому офіційного статусу. Юридичне оформлення відбувалося поступово:

• 18 вересня 1991 року — Президія Верховної Ради постановою "Про прапор України" дозволила використовувати синьо-жовтий прапор у протокольних заходах до прийняття Конституції.
• 28 січня 1992 року — Верховна Рада надала синьо-жовтому прапору статус Державного.
• 1996 рік — прапор остаточно закріплено статтею 20 Конституції України як один із державних символів.

Символічним продовженням стало і перше підняття українського прапора на морі: 12 лютого 1992 року його підняли над теплоходом "Кременчук" в іспанському порту Валенсія, де боцман за наказом капітана власноруч зшив стяг із двох сигнальних прапорів.

Значення дати

4 вересня 1991 року синьо-жовтий стяг вперше замайорів над серцем української законодавчої влади. Ця подія стала не лише формальним кроком до утвердження державної символіки, а й яскравим свідченням волі народу, який зібрався біля парламенту й фактично примусив політичну більшість визнати національний стяг. Сьогодні цей день згадують як одну з важливих віх становлення незалежної України.