Сто років тому в Кам’янському було споруджено пам’ятник, з якого почалися архітектура та монументальне мистецтво України радянської доби. У цей день згадаймо історію "Розкутого Прометея" – знакового монумента рідного міста.

Автором його став видатний художник та архітектор Олексій Якович Сокол (1873–1939). Талановитий уродженець Переяславського повіту Полтавської губернії після закінчення церковно-приходської школи навчався в реальному училищі в Києві, а згодом вступив за конкурсом до Московського училища живопису, скульптури та зодчества. По закінченні – робота художником, створення і втілення проєктів розпису церков, проєктування громадських і промислових будівель. Потім навчання в петербурзькій Академії мистецтв у Рєпіна та Сєрова. Згодом Сокол відвідує чимало європейських країн – вивчає світову культуру, бере участь у виставках.

На конкурс до Кам’янського він надіслав ескізи розпису Свято-Миколаївської церкви і проєкт житлового будинку на нинішній вулиці Інститутській, 2. Ці роботи визнали найкращими. Автор отримує запрошення на Дніпровський завод, і з 1915 року доля його стає назавжди пов’язаною з містом.

Тут Олексій Сокол із двома учнями виконав розпис Свято-Миколаївського собору в стилі модерн. Розписи ці були зафарбовані у радянські часи, наприкінці 1980-х окремі фрагменти реставровано, але в основному собор розписаний заново. Серед інших робіт Сокола в місті – вже згаданий житловий будинок № 2 на вулиці Інститутській (1915), зведений німецькими та австрійськими військовополоненими; частина адміністративної будівлі металургійного заводу (1916), прибудована до старого заводоуправління.

У 20–30-ті роки Сокол на посаді начальника будівельного цеху металургійного заводу зробить ще немало для забудови міста. Художник, архітектор, – а з "Прометеєм" виявив себе ще й як скульптор.

Двадцяті роки в Кам’янському, як і всюди в країні, починалися розрухою й голодом. Населення тут скоротилось у рази – багато мешканців, щоб вижити, покинули місто. Завод (напередодні Першої світової війни – найбільше металургійне підприємство Російської імперії) перебував у запустінні та став до ладу лише в 1925 році. Тим дивовижнішою здається історія створення пам’ятника, який згодом став символом міста.

Радянська влада в Кам’янському встановилася 1 січня 1920 року. Невдовзі постало питання спорудження пам’ятника на братській могилі кам’янських більшовиків, загиблих у громадянську війну. Перепоховані вони були в центрі міста – на Базарній площі, перейменованій у Червону. Олексій Сокол запропонував ідею монумента у вигляді колони, увінчаної статуєю Прометея в розірваних кайданах, із факелом у руці й поверженим орлом біля ніг. Ідея дістала загальне схвалення, і автор почав розробку проєкту.

Скульптуру було виліплено Соколом і потім відлито з чавуну (ливарник – Сергій Гречнєв) іще восени 1920 року, проте через важкі часи монумент вдалося спорудити лише в 1922 році та відкрити 7 листопада, до п’ятої річниці Жовтневої революції.

Під час нацистської окупації гітлерівці підірвали пам’ятник. Скульптура збереглася, хоч і була пошкоджена. Від переплавки її врятували працівники міського трамваю. На вантажній платформі вони доправили статую на територію трамвайного депо, де надійно сховали. Після вигнання нацистів монумент був відбудований і відкритий уже 1 травня 1944 року. Пропорції постамента при цьому стали відчутно стрункішими. Також біля пам’ятника були поховані загиблі підпільники та учасники визволення міста.

(Закінчення тут)